Кімната нагадувала офіс якоїсь компанії. За робочим столом сидів чоловік, вік якого неможливо було визначити. Він писав повідомлення. Ще один сталкер виконав завдання. Чоловік змінював цифри в таблицях. Останнє завдання мало не закінчилося провалом. Довелося швидко змінювати плани, екстрено висилати посилену групу за зразком. Втручання Душмана ставило всі плани під загрозу. Чоловік не мав права ігнорувати цю загрозу. Душман не спустить смерть своїх людей. І якщо він дістане КПК того сталкера, зможе знайти його. Чоловік мав хорошу службу безпеки. Але з синдикатом тягатися не міг. Цей невідомий старався, щоб його справи не перетинали інтересів великих угруповань. Тепер це сталося. Треба було терміново шукати вихід. У нього було кілька днів. Він мав добре підготовлену групу. Але це були люди для боїв. В Зоні їх ефективність різко знижувалась. Вони ходили розвіданими і перевіреними маршрутами. Закинути на умовний «Агропром» і дати свободу дій — велика вірогідність, що вони звідти не вийдуть. Не дивлячись на те, що незнайомець мав очі і вуха по всій Зоні, він не знав про захищені канали зв'язку між кланами.
Треба було набирати людей. Де? Кого? Відповідей не було....
Ліра витирала лоб Артура від поту. Він вже прийшов до тями, але не міг підняти рук — ребра боліли нестерпно. Сталкер усміхався до дівчини. Прошепотів:
— Ніколи не думав, що таке станеться.
— Ти про кулі в броню?
— Ні, Ліро, про тебе.
Дівчина промовчала.
— Що зі мною?
Ліра переказала йому слова медика.
— А що це за «Світляк»? Дорогий?
— Дорогий.
— Подивись в мене в наплічнику, я твоїм детектором якийсь круглий колючий знайшов. І зелень якусь. Як сопля.
— Ого. «Колобок» — це добре. За «Світляк» розрахуємось. А зелень де?
— В поясі.
— «Плівка». Офігіти. Можна в «хімію» лізти. Вона захистить. Ти пити хочеш?
— Ні. Давай зробимо аналіз. Душман — один з лідерів найманців. Я так розумію, що у нас проблеми. Тепер вони будуть на нас полювати. Як цьому запобігти?
— Не знаю. Сховатись — не варіант. Та й де? Треба, щоб у Душмана були інші клопоти. Не ми.
— Зіштовхнути лобами? З ким?
— Я бачу лише один варіант. Твій замовник. Решта груп не входять до гри.
— Як це зробити?
Ліра замислилась.
— Бачу два варіанти на дану хвилину. Перший — йдемо в "Бар". Тиснемо на Бармена, він має знати, хто це. Або хоч якусь інфу дати.
— Замовник писав, що через Бармена можна купонами розрахуватись.
— Тоді він не скаже, хто це. Ще в "Барі" є Інформатор. Той, здається, знає все. Скільки ще боргу є?
— Лям триста.
— Ого. Жирно.
— А другий варіант?
— Армійські склади, «Воля». У них на базі є ботан. Задрот, яких світ не бачив. Він може спробувати через твій надолонник визначити, хто це. Тільки є один нюанс. Треба тебе провести туди з вимкненим КПК. А це, як ти знаєш, ризиковано. А замовник знає, що там є такий спец. І будуть вжиті заходи.
— Ти хочеш сказати, що він атакує базу «Волі»?
— Це навряд. А от твій батько може потрапити під роздачу.
— Стривай.... Каланча... Я ж йому документи носив. Він може знати?
— Цілком можливо. Але його треба "ввічливо" запитати.
— Що ти взагалі на Болотах робила?
— Йшла до Дока. За батька спитати. Він знає всіх в Зоні.
— То може і замовника?
— Може. Значить, Болото і Док.
— Раціональніше було б розділитися, але нам не варто ходити по одному. Треба сходити в "Бар". Інформатор допоможе.
— Добре, то що ми вирішили? Йдемо в "Бар", звідти — Болото?
— Можна на Дику територію, спробувати зустрітися з Вовкодавом. Але це ризик. Причому великий. Можуть нас постріляти. А якщо ми їх постріляємо, то війни з синдикатом не уникнути. І питання буде тільки в тому, скільки проживемо.
— Ліро, давай щось вирішувати.
— Ти лежи. А я піду переговорю з одним чувачком.
В Мертвому місті, в будинку навпроти пам'ятника Леніну, кипіло життя. Це була штаб-квартира синдикату найманців. Гуркотів генератор. Поруч стояла цистерна з водою. На другому поверсі в кабінеті сиділи двоє. Один худорлявий, з хворобливим обличчям, поміченим віспою, невисокий. Одягнений в типовий костюм найманця. Він майже не носив броню, тому як майже ніколи не брав участі в операціях. При цьому мав усі навички для цього: рукопашний бій, стрільба, ніж.
Його співрозмовник — цілковита йому протилежність. Високий кремезний мужик з типовою військовою виправкою. Коротка стрижка на військовий манер. Одягнутий у важкий бронекостюм з наколінниками. Внизу, в піраміді, чекала на нього його улюблена HK G36 з інтегрованим прицілом і гранатометом M203. На відміну від першого, він ненавидів кабінети і краще себе почував «в полі».
Перший — Душман, говорив:
— Зразок ми перехопити не змогли. Його перед носом нашого ботана забрав одиночка. Двох бійців поклали там же. Ботан теж залишився там. Навіть тіла евакуювати не встигли — мутанти розтягли. Сталкера, правда, теж підстрелили, але, судячи по донесеннях від інформаторів, він живий. Та й чорт би з ним, він не проблема. Проблема — дівка поруч з ним. Це вона вколошкала обох наших і ботана. Я навів довідки. Дівка носить поганяло Ліра, ветеран Зони. Саме погане, що вона, за непідтвердженою інформацією, донька Видри.
— Це один з групи Стрільця? — ліниво спитав співрозмовник. Це був Вовкодав, головна ударна сила синдикату в Зоні. Формально старшим був Душман. Але вплив Вовкодава був набагато більший, і бійці в першу чергу слухали його. Вовкодав не претендував на місце Душмана. І всіх це влаштовувало. Душмана в першу чергу.
— Так, один з них. Ти ж зіштовхувався з ними?
— Особисто тільки зі Стрільцем. Він один перестріляв тоді моїх снайперів і всю групу. Я ледве зміг піти. То достойний суперник. За решту групи тільки чув. Ікло, ймовірно, мертвий, Привид теж. Видра під питанням. Так як його доця ветеран, то її ліквідація непомітною не залишиться. А накликати на себе гнів групи легенд Зони нам ні до чого. Навіть якщо ми вийдемо переможцями, втрати будуть катастрофічні. З бази нас запросто виб'є «Воля».
— «Воля»? Ті анархісти і планокури?
— То картинка така. Сидячи на базі — це так. П'ють, шмалять, баб тягають. Але операції і рейди планують до дрібниць з різними варіантами розвитку подій. Лукаш — грамотний чорт. Я б їх недооцінювати не став. Я на власні очі бачив, як Кремінь, їхній майстер, голими руками кровососа порішав.
— Твої ідеї?
— Ми можемо відмовитися від контракту на рослину?
— Спробуємо. Але це ризик для репутації.
— Це може бути єдина можливість вийти з найменшими втратами.
— А як же троє наших?
— Та фіг з ними. Їм вже все одно, а помста нічого не дасть. Ти навів довідки про одиночку?
— Не встиг. Мені дали інформацію тільки по дівці.
— Я навів. Цей одиночка недавно в Зоні. Але вже бувалий сталкерюга. Через нашого «крота» в таборі діггерів ми знаємо, що він виступив посередником в переговорах братви і діггерів, тим самим запихнув діггерів під дах бандитів. Так що в деякому сенсі за ним ще стоїть Йога.
— Цього ще бракувало. Нас обклали з усіх боків, виходить. Що ще знаєш?
— Ще знаю, що цей сталкер рослину шукав за завданням якогось мецената. І тепер питання: чи це той самий замовник, що і у нас? Чи це не було підставою?
— В сенсі — спровокувати конфлікт між нами і сталкером? А сенс?
— Боюсь, що справа не в сталкері, а в дівці. Той, хто це задумав, знає, що один з наших принципів — не прощати смерть своїх людей. А ліквідація дівки — це великі проблеми. Він передбачив, що дівка піде за ним. Хто цей сірий кардинал? Замовлення прийшло яким чином?
— Через захищений канал зв'язку з наскрізним шифруванням.
— Значить, визначити пристрій не вдасться. Мені здається, хтось хоче влаштувати велику бійню в Зоні. І це тільки початок. Почекаємо днів п'ять розвитку подій. Гірше не буде.
— А якщо ризикнути і ліквідувати дівку, укріпити базу і не виходити з місяць? Запасів вистачить.
— Не варіант. Легенди Зони — це не тільки група Стрільця. Це ще й полковник Дегтярьов. Сюди прилетить звено ударних гелікоптерів і зрівняють все із землею.
Душман змушений був погодитись. Аналітичні можливості Вовкодава були на голову вище його власних.
— А ми можемо запустити в сталкерське середовище інформацію, що мстити не будемо?
— Як дезу чи як фактичний стан справ?
— Як фактичний стан. Ти ж працюєш на землі і обстановку знаєш краще.
— Можна буде. Але спершу треба трохи почекати. Дівка і сталкер почнуть смикатися.
— Як ти думаєш, що вони зроблять?
— Передбачити важко. Я не знаю сталкера. Якби це був Стрілець, то він вже б лежав з «Барреттом» на протилежному даху і зніс комусь з нас голову. А тут.... Скоріше за все, сталкер подумає, що нас зіштовхнули навмисно. На синдикат вони не полізуть, немає сил. Значить, спробують знайти замовника. На сталкерських КПК нема захищеного каналу зв'язку. Тому більш-менш толковий хакер установить, звідки прийшло замовлення. Такий спец є у нас, у Лукаша і у вояк на «Агропромі». Другий шлях — пройдуться по виконаних раніше завданнях. Може, хтось з них виведе на замовника. Щоб розуміти, яким шляхом вони підуть, треба знати, за який гачок тримають сталкера. Аналіз доступних нам даних показує, що такий сталкер може, скажімо, сидіти на базі Йоги і тренувати його дуболомів і при цьому мати все: гроші, бухло, наркоту, баб. А він бігає, як школяр: принеси, віднеси. Нелогічно.
— Хто ще може бути в курсі цієї інформації?
— Мабуть, Землекоп. І, можливо, Вовк з табору новачків. Обидва нашого брата на дух не переносять. А якщо ми поліземо силою, то нічим добрим це не скінчиться. Що там, що там — велика вірогідність зіткнення з армією. А це нам гаплик, сам розумієш.
— Як ти збираєшся слідкувати за парочкою?
— Логічніше всього їм було б розділитися. Але вони навряд чи це зроблять, так як вони вдвох — це солідна бойова одиниця.
Душман погодився з аргументами Вовкодава. Ризик був невиправданий.
— А якщо їм запропонувати допомогу? Знайдемо замовника і вирішимо проблему.
— Боюсь, не вирішимо. Цей замовник явно не дурень і напевно передбачив такий хід. Тим більше ми не знаємо мотивів сталкера. Так що, друже, наберись терпіння і чекай...
Вовкодав вийшов з кімнати. Залишилося чекати. Чому Вовкодав вирішив, що силовий наїзд на діггерів чи новачків закінчиться сутичкою з військовими? Потім пригадав, що діггери є і на «Агропромі». А там є Грунт, який знає полкана з НДІ. Перспективи фігові, якщо чесно. Тому Душман вирішив прислухатися до Вовкодава. Тим більше, якщо він буде його ігнорувати, Вовкодав піде. А за ним — майже всі бійці...
