Художник, який майстерно відтворює олівцем військові кораблі колишнього Імператорського флоту Японії, продовжує свою унікальну діяльність, присвячуючи ці роботи храмам. Ці храми є місцями поклоніння, пов’язаними з так званими «корабельними святинями», що існували на борту суден. Малюючи ці кораблі в їхній колишній славі, він сподівається, що відвідувачі храмів замисляться над історією Японії та вшанують пам’ять тих, хто боровся з честю.
Відданість монохрому
42-річний художник Хіроюкі Сугано (його сторінка в Intagram) із Осаки ще з дитинства малював лише військові кораблі. Його захоплення частково зумовлене історіями, які він чув від свого діда – ветерана армії. Хоча спочатку він мріяв стати археологом, згодом зайнявся родинним бізнесом у сфері нерухомості, де почав малювати архітектурні перспективи. Саме це відродило його пристрасть до малювання.
Чому він обрав саме олівцеву техніку? За його словами, чорно-білі зображення передають емоції та атмосферу набагато глибше, ніж кольорові. На нього вплинули кадри зруйнованої Хірошіми, які він бачив у дитинстві.
Художня кар'єра Суґано почалася близько 15 років тому, коли він організував свою першу виставку в кафе знайомого. З часом його роботи стали відомими, і він проводив виставки навіть у музеях і в Ясукуні-джіндзя, де зустрічався з ветеранами. Загалом він створив понад 100 детальних малюнків.
«Корабельні святині» та зв’язок із храмами
Поштовхом до присвяти робіт храмам стало знайомство Суґано з доцентом університету економіки Кюсю Джюном Куно. Вони зустрілися на поминальній церемонії авіаносця «Дзуйкаку» в Кашіхара-джіндзя. Там Суґано дізнався, що багато кораблів японського флоту мали свої власні «корабельні святині» – невеликі храми на борту, які були пов’язані з конкретними синтоїстськими святинями в Японії.
Наприклад, лінкор «Ямато» був пов’язаний зі святинею Оямато в Нара, важкий крейсер «Мьооко» – із храмом Секіяма в Ніїґачі, а легкий крейсер «Кавачі» – зі святинею Нітта в Каґошімі.
Складніше було знайти храми, пов’язані з авіаносцями, оскільки вони часто отримували імена міфічних істот, таких як «Сорю» (Синій Дракон).
Відтворення деталей
Кожна його робота має розмір приблизно 50×70 см і створюється протягом трьох місяців. Він працює не тільки з фотографіями з книг, а й із рідкісними архівними матеріалами та розповідями колишніх моряків, коригуючи малюнки на основі їхніх свідчень.
На одній із виставок Суґано зустрів колишнього моряка крейсера «Кісо», який уважно розглядав зображення корабля «Тама». Виявилося, що той служив на «Кісо» і пам’ятав момент, коли «Тама» в штормовому морі піднявся на гребінь хвилі, а потім його гвинти тимчасово опинилися над водою. Його вразило, що Суґано зміг відтворити цей момент.
Мистецтво як пам’ять
Деякі критики зауважували, що художник має більше зображати жахи війни, а не лише бойову славу кораблів. Суґано відповідає, що його роботи – це не просто малюнки, а своєрідні «посмертні портрети» суден. Він прагне передати дух екіпажів, їхню мужність і відданість своїй країні.
«Я не хочу просто малювати гарні кораблі для власного задоволення. Моє завдання – передати майбутнім поколінням правду про ці судна, їхні екіпажі та історію», – наголошує він.
Виставка його робіт «Курс матросів» проходитиме з 22 березня по 6 травня в Осацькому храмі Гококу-джінджя.
Деталі на сайті храму: https://www.osakagokoku.or.jp.
