I. Ouverture
Кріпацтва. «Колективізації». Голодомори. «Bus’ифікації». Чи не доволі? А може, годі? Може, слід, нарешті, вибрати свободу? Для себе і, отже, своїх правнуків. Звісно, вибір у кожного свій. А втім, я би не хотів далі жити в концентраційному таборі (!) «зеленого типу»…
II. «Природний відбір»?
1. «Guru» Володя Фурман і його «хвилозопія»
«This boy» каже, ніби «на Вкраїні милій» тепер не що інше, як «природний відбір». Що ж, не знаю… Може. Втім, по-моєму, це тільки «pierdoły»… Олександром Гашевським, позаторік закатованим (див. Sadisme у ТЦК etc.), по-вашому, природа згордувала? Не думаю…
Природа — сліпа. Вибираєте ви. Проте, боротися, далебі, треба. Свобода, «że tak powiem», на землі не валяється.
2. Життя — трагедія?
Чому ж не всім удається? Мабуть, тому, що життя — не комедія.
Ми, вибачте за «truisme», — смертні. Однак, «метафорично», смерть — не завжди кінець. Ще й надто, не померши, не можна переродитися. А без цього немає ніякого (!) розвитку…
«Інфантильні» бояться змін, а мужні — борються з цим страхом. І, нарешті, виходять, так би мовити, «з утроби». Якщо їм, звісно, не завадить ніяке «сміття» з ТЦК, ВСП, ДПСУ чи поліції.
III. «Хочеш жити — помри!», або «The Hero with a Thousand Faces»
1. «Формула успіху»
Sufre, si quieres gozar,
baja, si quieres subir,
pierde, si quieres ganar,
muere, si quieres vivir.
(San Juan de la Cruz)
Вище, так би мовити, — «формула успіху». Тільки, будь ласка, не плутайте з «sadomasochism’ом»! Коли чоловік пробує «обманути систему», тоді його життя, далебі, справді перетворюється на «sadomasochisme». Бо, як відомо, «бесплатн_й с_р только в м_шеловке»…
2. Коловорот «геройського шляху». Або чому Великдень щороку
Ви, «proszę państwa», ніколи не думали, навіщо церква щороку згадує те, що сталося тисячі років тому? А може, це «стається» і тепер? Зо мною. З вами. З усіма. Я би, на вашому місці, подумав… [Хоч як деякі «козачки» не люблять цього робити.]
Кожен, живучи, по-своєму, «помирає» і «відроджується». Бо старе «ego» має померти, щоб народилося нове. Коли ж ви противитесь перемінам, ви деградуєте. Бо життя — коловорот, а не «застояне болото».
Отже, «muere, si quieres vivir»!
P. S.
Ви досі живете у «країні мрій»? А може, не треба? Може, годі?
Тиса чи Буг — «that is the question»!
P. P. S.
«9 січня виконавчий комітет Полтавської міської ради підтримав рішення про стан військового обліку […] змінився механізм вилову „ухилянтів” у держустановах. ТЦК, як і раніше, надсилає до державних органів та органів місцевого самоврядування списки тих, хто ухиляється від служби. Коли така людина приходить до установи вирішити особисті питання (наприклад, отримати довідку), чиновники могли викликати поліцію (!!!).
Але якщо в минулому плані йшлося лише про сам факт виклику, то тепер прописано кінцеву мету: організувати все так, щоб поліція приїхала, затримала цю людину і відвезла до військкомату» — Іван Шевченко, «Полтавщина» (https://poltava.to/news/84491/). Боже! Як же ж я «люблю» цю «(без)славну» Полтаву…
15.01.2026, 15:42, м. Полтава. «Герої» на фотографії, доки хлібороби і слюсарі гинуть на «передку», «że tak powiem», «патрулюють» (шукаючи «бидла» на забій) район. З інтервалом 45–60 хв. Вони, відгодовані, натреновані, молоді, «високі і широкоплечі», здорові «лобуряки», будуть «розважатися» (див. інфантильний sadisme) в тилу. А тебе — «забусярять», навіть коли тобі, «котику» (як кажуть, іноді, «козачки»), тільки двадцять…
«Chętnie polecam»: https://www.youtube.com/watch?v=_r-Y8rwf0f8.
