подолати тривогу важче
ніж сидіти у тигра в пащі
і терзати себе об ікла,
але я до тривоги звиклий
я все знаю, і все уже видів
від кликів і до самих кігтів
і тривогу боров, і тигра –
ані разу іще не виграв
був зарьований і чумазий,
як герой із трагикомедій
і тащив мене тигр щоразу
між зубів, у одежі подертій
волочив, як тріумфу символ
щоб залишити на землі
але я чи нещастям, чи дивом
починав усе по новій
і тривогу звав на дуель,
щоби потім зі стін та стель
собирали остатки мої
після тигру, який не доїв
чи то м'ясо не смакувало,
і чогось там було замало,
чи натрапила десь моя кість
то хтось інший іще доїсть
