скоро зникне срібляста імла,
що ховає розбомблені стіни
не біжатиме кров із чола,
пустуватиме погріб зимний
і в повітрі не сморід гару,
а цвітіння бузкове чути
у руці не уламок старий,
на лиці не удар від скрути
і земля перестане плакать,
а де раньше густів бетон –
там плодів розіллється м'якоть,
все уляжеться поміж ґрон
Володимир сидів у своїй невеликій квартирі, дивлячись на старе радіо, яке стояло на підвіконні. Йому було вже за сімдесят, і це радіо було єдиним, що залишилося від його молодості. Він пам’ятав, як купив його в 1968 році на першу зарплату.
Есе про страх перед правдою, втечу в ілюзії та залежність від чужої думки. Міркування про те, чому люди обирають брехню, шкідливі звички й самозаспокоєння напротивагу діям.
Володимир сидів у своїй невеликій квартирі, дивлячись на старе радіо, яке стояло на підвіконні. Йому було вже за сімдесят, і це радіо було єдиним, що залишилося від його молодості. Він пам’ятав, як купив його в 1968 році на першу зарплату.
Есе про страх перед правдою, втечу в ілюзії та залежність від чужої думки. Міркування про те, чому люди обирають брехню, шкідливі звички й самозаспокоєння напротивагу діям.
