гела карлангач
гела карлангач

м’якоть

скоро зникне срібляста імла,

що ховає розбомблені стіни

не біжатиме кров із чола,

пустуватиме погріб зимний

і в повітрі не сморід гару,

а цвітіння бузкове чути

у руці не уламок старий,

на лиці не удар від скрути

і земля перестане плакать,

а де раньше густів бетон –

там плодів розіллється м'якоть,

все уляжеться поміж ґрон

ПоезіяЛітератураВіршіУкраїнська ЛітератураУкраїнська Поезія
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
гела карлангач
гела карлангач@gela

13Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 1 лютого

Більше від автора

  • у тигра в пащі

    подолати тривогу важче

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

  • клинок

    коли треба гострити клинок,

    Теми цього довгочиту:

    Мистецтво

  • чернь

    янгол мій білий, янгол блідий,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається