скоро зникне срібляста імла,
що ховає розбомблені стіни
не біжатиме кров із чола,
пустуватиме погріб зимний
і в повітрі не сморід гару,
а цвітіння бузкове чути
у руці не уламок старий,
на лиці не удар від скрути
і земля перестане плакать,
а де раньше густів бетон –
там плодів розіллється м'якоть,
все уляжеться поміж ґрон
У вірші автор висловлює своє захоплення світом і його красою. Він вітає світло, яке приносить радість і надію, підкреслюючи важливість кожного моменту. У рядках згадуються чотирнадцять всадників, які символізують нові можливості та зміни, пов'язані з досягненням повноліття.
У вірші автор висловлює своє захоплення світом і його красою. Він вітає світло, яке приносить радість і надію, підкреслюючи важливість кожного моменту. У рядках згадуються чотирнадцять всадників, які символізують нові можливості та зміни, пов'язані з досягненням повноліття.
