Пекін, запаси та галузь відновлюваних джерел енергії якого дозволили йому витримати енергетичний шок, зараз отримує вигоду від глобального переходу на сонячну енергію та електромобілі.
Згідно з доповіддю, опублікованою у вівторок, Китай став єдиним переможцем у Азії завдяки кризі в Ормузькій протоці.
У доповіді геополітичної консалтингової фірми «Asia Group» зроблено висновок, що Китай вистояв у бурі світової сировинної кризи, спричиненої закриттям цього близькосхідного водного шляху, а також отримав вигоду від економічних і геополітичних тенденцій, викликаних розширенням конфлікту.
Іран фактично закрив протоку — життєво важливий водний шлях, через який проходить значна частина світових поставок нафти та газу, — після того, як 28 лютого США та Ізраїль завдали спільних ударів по урядових і військових об’єктах, в результаті чого загинув верховний лідер Ірану Алі Хаменеї. Криза, що виникла внаслідок цього, спричинила стрімке зростання світових цін на енергоносії, від чого особливо постраждала Азія.
У звіті зазначається, що до закриття протоки приблизно 80 % нафти та майже 90 % скрапленого природного газу, що транспортувалися цим водним шляхом, призначалися для азійських ринків, а також значна частка інших критично важливих сировинних товарів.
У звіті розглядаються найбільші економіки Азії — Китай, Індія, Японія та Південна Корея — а також ринки, що розвиваються, у Південно-Східній Азії. Дослідники проаналізували економічні та політичні наслідки кризи та її вплив на ключові сектори, зокрема на промисловість, енергетику та сільське господарство.
Вони дійшли висновку, що Китай став безперечним переможцем кризи, спричиненої вторгненням Дональда Трампа на Близький Схід.
Китай виявився значно краще підготовленим до можливих перебоїв на енергетичному ринку, ніж інші країни. Цьому сприяють як великі власні запаси нафти, так і швидкий розвиток відновлюваної енергетики.
Протягом багатьох років Китай накопичував стратегічні запаси нафти, а в період низьких цін закупив ще більше сировини. За даними дослідниці Еріки Даунс із Центру глобальної енергетичної політики, у 2025 році імпорт сирої нафти до країни зріс із 11,1 млн до 11,6 млн барелів на добу. Понад 80% додаткових обсягів було перенаправлено до резервів.На початку року запаси нафти в Китаї були достатніми, щоб покривати потреби імпорту понад 100 днів.
Водночас країна активно інвестує у відновлювані джерела енергії. Лише торік у Китаї ввели в експлуатацію 315 ГВт нових сонячних електростанцій — це понад половина всіх нових сонячних потужностей, встановлених у світі. Роком раніше цей показник становив 277 ГВт.
Пекін планує й надалі скорочувати залежність від викопного палива. До 2030 року влада хоче, щоб половина всієї енергії в країні надходила з невикопних джерел. Частка вітрової та сонячної енергетики має зрости з 22% у 2025 році до 30% у 2026.
Хоча енергетичний баланс Китаю все ще значною мірою базується на вугіллі, на яке припадає понад 50%, частка відновлюваних джерел енергії стрімко зростає.
У звіті Asia Group зазначається, що завдяки величезним потужностям відновлюваної енергетики та значним запасам нафти Китай пережив початковий енергетичний шок краще за будь-яку іншу країну регіону.
Китай також отримав вигоду від того, що інші країни у відповідь на кризу прискорили розбудову своїх систем чистої енергетики. Пекін домінує у глобальному ланцюгу поставок у галузі сонячної енергетики та інших галузей чистих технологій і в останні роки активно виводить значну частину цього виробництва за кордон за низькими цінами, на превеликий жаль західних лідерів, які турбуються про долю власних підприємств.
У травні експорт електромобілів з Китаю зріс більш ніж на 110% порівняно з попереднім роком, тоді як поставки сонячних панелей у квітні збільшилися на 60%. Пекін закликав до припинення вогню на Близькому Сході, і коли Трамп у травні відвідав Китай та зустрівся з президентом Сі Цзіньпіном, він заявив, що обидві країни об’єднані у прагненні знайти рішення. Однак у звіті Asia Group зазначається: «Криза дозволяє Пекіну представити США як дестабілізуючий фактор, чиї втручання на Близькому Сході обтяжують світ додатковими витратами».
Нестабільність несе певні ризики для Китаю. Дрю Томпсон, старший науковий співробітник Школи міжнародних досліджень імені С. Раджаратнама в Сінгапурі, зазначив: «Спокусливо розглядати будь-яку втрату авторитету США як вигоду для Китаю, але це не обов’язково так для Пекіна, який не хоче замінити Вашингтон як гегемона на Близькому Сході чи гаранта безпеки в регіоні».
Вен-Ті Сун, науковий співробітник Глобального китайського центру Атлантичної ради на Тайвані, вважає, що ця криза може змусити Пекін переглянути свої військові плани щодо Тайваню. За його словами, події на Близькому Сході показали, наскільки складно забезпечувати безпечне судноплавство та логістику в умовах воєнного конфлікту.
У звіті «Asia Group» зроблено висновок:
«Зрештою, Пекін розглядає ці проблемні моменти не як загрози існуванню, а як виклики, з якими потрібно впоратися, і навіть як можливості, якими можна скористатися».
Джерело — Тhe Guardian
