Концепція альбому Three Cheers for Sweet revenge

Якось вже мав спробу розповісти про концепцію «Three Cheers for Sweet revenge», але не дуже вдалу, правду кажучи. Тому є сенс повернутись до цього альбому і розповісти всю історію з початку. Чи з кінця? З кінця альбому «I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love», де ми вперше знайомимось з коханцями-руйнівниками («demolition lovers»), що так нагадують Боні і Клайд. 

Чоловік хоче довести своїй коханій, як сильно він любить її. (I'm trying, I'm trying/To let you know how much you mean) Але не знає, як це зробити без жорстокості й насильства. Утім, під час перестрілки він отримує кулю й помирає. (As snow falls on desert sky\Until the end of everything). Що й переносить нас до наступного альбому — «Three Cheers for Sweet revenge», де хлопець опиняється у пеклі (це не пояснюється у ліриці, проте Джерард неодноразово говорив про концепцію в інтерв'ю).

Відтак, історія починається з пісні «Helena». Оповідач страждає від болі, що країть його серце. А втім, одержимий думками про самогубство, він змушений залишитись на Землі та виконати прохання диявола. Тож починає він свою місію покидаючи рідне місто New Orleans, адже логічніше вбивати людей там, де тебе не знають, чи не так? Відтак, щоб ефективніше вбивати і довше не спати, хлопець вживає наркотики («shot me full of ephedrine»). А в приспіві й куплеті, написаному від лиця його коханої, розбитої й нещасної, вона каже йому «йди, живи своє життя, і доведи, що твоє кохання — це більше ніж просто слова».

Тож в «To the End» чоловік потрапляє на весілля, де вбиває купу людей, а згодом навіть починає насолоджуватись цим, розстрілявши всіх гостей. За що його, очевидно, спіймали поліціянти і посадили до в'язниця («You Know What They Do to Guys Like Us in Prison»). У цій пісні показується внутрішній конфлікт антагоніста: дівчина не підтримала б ці вбивства, але він так відчайдушно хоче її повернути. А втім, тепер він у в'язниці. А ви знаєте, що роблять з красивими хлопцями у таких місцях — їх ґвалтують. Інші в'язні змушують антагоніста одягатись у жіночий одяг, знущаються над ним, тож він згодом втрачає себе («Am I losing myself?») і планує вчинити самогубство. Згвалтування його сильно травмувало, заблокувало пам'ять, але ним керує лють, він не планує помирати у в'язниці, йому потрібно завершити місію, треба втекти звідти. І в’язням це вдається. («But I'll go down with my friends, yeah»). 

«I’m Not Okay (I Promise)» говорить сама за себе: ятрить йому душу згадка про стосунки. Життя його — суцільний безлад, який вона, кохана, не зрозуміє. А в наступній пісні —«The Ghost of You» — якась частина його душі благає, аби дівчина забула про нього, щоб їй не довелось так само страждати. Та зрештою він намагається прийняти її смерть, адже дівчина більше ніколи не повернеться додому. Водночас роздумуючи над тим, що можливо й не треба вбивати 1000 людей, можна вбити тільки себе і знову зустрітись з нею.

Наступна пісня — «The Jetset Life Is Gonna Kill You» не продовжує сюжет, а здебільшого розповідає про залежність Джерарда від наркотиків. Однак, слова «And for the last night I lie / Could I lie with you?» — очевидний натяк на те, що обидва персонажі лежатимуть в могилі. А в «Interlude» чоловік просто молиться за кохану, просить ангелів захистити її, поки він виконує свою місію.

І так, оповідач вже звернувся до релігії. У «Thank You for the Venom» він заплутується ще більше, божеволіє, звертається до лікарів, до психлікарні, і ніщо з цього йому не допомогло. Він шукає кращу причину для життя (You'll never make me leave, I wear this on my sleeve/Give me a reason to believe), і водночас насміхається з людей, які пропонують Біблію чи пігулки, хоча ніщо з цього не загоїть його рану. Менше з тим, чоловік бере ці пігулки, Біблію, що завгодно (Preach all you want, but who's gonna save me?/I keep a gun on the book you gave me/Hallelujah), бо усвідомлюючи, як він марнує свій час, заливаючись алкоголем і наркотиками, йому треба ще 1000 злих душ принести.

У «Hang ’Em High» антагоніст бореться зі своїми думками. Як дівчина повернеться зі світу мертвих, чи буде вона такою самою? А чи прийме його? Що подумає про всі вбивства? І все ж, «It’s Not a Fashion Statement, It’s a Deathwish» починається з кричущої заяви, передсмертного повідомлення, як бажаєте, адресованій людині, яка вбила коханців під час перестрілки. Антагоніст погрожує помститись і паралельно в куплеті звертається до коханої (Do you remember that day when we met?), згадує їх першу зустріч, якісь розмови з минулого, а також обіцяє повернути її з того світу.

Хай там як, але його оптимізм зникає після повернення до рідного міста (Back home, off the run). Чоловік відвідав могилу коханої і йому здалось, ніби дух дівчини блукає разом з ним по кладовищу. Вони давно не бачились, й сум продирається крізь шкіру і вдаряє в саме серце. Однак, антагоніст ображається не на себе, а на диявола. Буцімто це він змусив його вбивати всіх тих людей.

Та все ж, у фінальній частині пазлу — «I Never Told You What I Do for a Living» — чоловік приніс дияволу 999 людей. Йому залишається лише 1, і він готує себе до зустрічі з коханою. Таке життя довело його до божевілля, бо смерть інших людей для нього — це лише спосіб отримати бажане. Він сліпо вірить, що після зустрічі з коханою відчуття провини зникне. Проте, пам'ятаєте, як на початку він говорив «I'm trying»? Так-от, він справді намагався (I tried!). Утім, диявол обманув його, позаяк остання людина, яку чоловік повинен вбити — це він сам.

Отже, останні слова цього персонажа промовляються у пісні «Bury Me in Black». Обговорюючи цей досвід, він усвідомлює, як вбивство вплинуло на нього (And well, I can't explain what happened to my face). А раптова ненависть до коханої лише підкреслює те, наскільки він розбитий і розчарований, бо, мовляв, дівчина не визнає його старань. Хоча вона мертва. Її вбили. А чоловіка просто використали. Обманули. Й на цьому кінець.