Консервація

День, коли падають дерева. Вітер такий, що зносить дах.

Прокинувся від швидкості за вікном. Останні жовті листки падають із гілок на землю протермінованими квитками в один кінець, стаючи добривом для даремної ностальгії...

У якості протидії прудкому вітрові ставлю воду на каву на максимально повільний вогонь. 

Луна від гупання прочиненого вікна в під'їзді химерно чутна, мов крізь сон. Різкі, непердбачувані подуви вітру роздмухують сухе до скреготу багаття внутрішньої тривоги.

Усе у світі стає легким й ефемерним. Ніщо не гніздиться міцно своїм корінням.

Холодно. Це мінус. З плюсів: у зимну пору час іде, скутий низькою температурою, повільніше. Можна більше встигнути, глибше згадати й зрозуміти.

Покладаю всі свої надії на ці подовжені години.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Філософія життя
Філософія життя@deni_look_in

Філософія життя Дениса Лукіна

879Прочитань
5Автори
33Читачі
Підтримати
На Друкарні з 19 квітня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Біль

    Як переживається депресія? Чи то це просто спосіб мислення з дитинства? Потік думок про те, наскільки болісно іноді переживається життя

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • “Бен і Тінь“ - частина 2

    В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Біль

    Як переживається депресія? Чи то це просто спосіб мислення з дитинства? Потік думок про те, наскільки болісно іноді переживається життя

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • “Бен і Тінь“ - частина 2

    В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.

    Теми цього довгочиту:

    Проза