Тиша — Акт Опору

Чи замислювалися Ви, панове, коли-небудь над цим? Чи думали Ви, що таке Тиша насправді? Адже ми використовуємо це слово щодня, але чи ми її справді чуємо? Це відсутність звуку? Ні! Це абсолютна омана! А тепер уявіть: Тиша в осінньому лісі — чи можлива вона? А головне, що таке Тиша для нашої внутрішньої Волі?

Так, так, це велика кількість запитань, і вони змушують замислитись, бо відповідь не лежить на поверхні. Для мене Тиша — це не порожнеча, а густий, важкий, майже відчутний матеріал, що заповнює собою простір, ніби кімнату раптово оббили товстим, старим, темно-зеленим оксамитом. Ви відчуваєте цю фізичну текстуру та її власну, незрушну вагу?

Вона починається на зовнішній межі, де гамір міста — цей скрегіт шин, різкий цокіт каблуків, тривожний гул — раптом стає глухим, віддаленим, невагомим басом. Зверніть увагу, шум не зникає! Він просто сповільнюється, згущується і відступає від вікна, перетворюючись на фоновий, ненав'язливий гул, який Ви можете свідомо ігнорувати, наче це несуттєва частина декорацій.

Усередині ж, ця тиша стає фізичним тиском. Повітря неначе набирає ваги, стаючи щільним і в'язким, як мед. Вона тисне на Ваші вуха м'яким, рівномірним вантажем, що змушує прислухатися не до світу, а до себе, до власного внутрішнього резонансу та тихого, прихованого пульсу у скронях. У цьому оксамитовому просторі раптом виразно, іноді навіть агресивно, проявляються мікрозвуки, що стають точками напруги. Хіба Ви не чуєте цей сухий, крихкий скрип єдиного жовтогарячого кленового листа, що відірвався і повільно, ніби з жалем, спускається на землю? А це ж рівномірне, ритмічне цокання води, що капає з даху на метал, створюючи поодинокі, гострі, крижані акценти, схожі на відлік метронома?

Ця оксамитова тиша осені — це не порожнеча, а повний, упорядкований простір. Вона є необхідним фоном для внутрішньої концентрації, дозволяючи Вашій енергії горіти без сторонніх перешкод. Вона захищає від гучної, нелогічної вимоги зовнішнього світу, надаючи дозвіл на саморефлексію та накопичення енергії перед довгою зимою. Повірте, панове, це тиша-фортеця, яка створюється спеціально для Вас!

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Олександра Туменок
Олександра Туменок@oleksandratumenok

Прозаїк

233Прочитань
17Автори
9Читачі
На Друкарні з 2 січня

Більше від автора

  • Загадковий Ліос. Глава 25. Вирішальна ніч.

    У вирішальну ніч Олекса прощається з табором, коханням і спокоєм, щоб вирушити до Арки — місця останнього бою. Темрява шепоче сумніви, друзі намагаються зупинити, але вона вже вирішила. Попереду — ризик, самопожертва і шанс на мир.

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Вам також сподобається

  • Пігулка

    Я ємоційний інвалід як Сіндзі. Рєй була моєю вайфу, бо Аска—це вибір емоційно незрілих людей. Я зрозумів сенс Євангеліону, бо Асано Ініо завжди казав мені "На добраніч, Пунпун".

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Субʼєктність

    Всі наші рішення приймаються з перспективи власної субʼєктності. Вони не є правильні, чи неправильні. Просто результат функціонування нашого мозку. Результат роботи “алгоритмів”, які сформувалися в ньому протягом нашого життя. Субʼєктно “відповідна” реакція на події.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • v.b | Acta Herbarium | цикл “абразія”

    Я — пил між системами, голос без горла, істота на межі розкладу й просвітлення. Світ горить у мені, а я прошу лише ключ. Але велетень тримає рамку — і в ній прибито моє тіло.

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Пігулка

    Я ємоційний інвалід як Сіндзі. Рєй була моєю вайфу, бо Аска—це вибір емоційно незрілих людей. Я зрозумів сенс Євангеліону, бо Асано Ініо завжди казав мені "На добраніч, Пунпун".

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Субʼєктність

    Всі наші рішення приймаються з перспективи власної субʼєктності. Вони не є правильні, чи неправильні. Просто результат функціонування нашого мозку. Результат роботи “алгоритмів”, які сформувалися в ньому протягом нашого життя. Субʼєктно “відповідна” реакція на події.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • v.b | Acta Herbarium | цикл “абразія”

    Я — пил між системами, голос без горла, істота на межі розкладу й просвітлення. Світ горить у мені, а я прошу лише ключ. Але велетень тримає рамку — і в ній прибито моє тіло.

    Теми цього довгочиту:

    Проза