Біографія
Анрі Шарр’єр на прізвисько «Метелик» народився 16 листопада 1906 року в муніципалітеті Сент-Етьєнн-де-Люґдарес, що у Франції. В 1925 році він записався на флот, де йому витатуювали метелика на грудях, але через два роки Шарр’єра комісували через травму великого пальця. Він переїхав у Париж, де займався дрібною злочинністю.
В 1930 році смертельно поранений сутенер встиг назвати ім’я свого вбивці – Метелик Роже. Проте заарештували саме Шарр’єра, відомого як Метелик з Відрізаним Пальцем. Після засудження до довічного ув’язнення він понад десятиліття поневірявся каторгами у Французькій Гвіані, багато разів намагався втекти, що нарешті вдалося йому в 1944 році. Він оселився у Венесуелі й здобув громадянство країни в 1956 році.
Події охудожненої автобіографії «Метелик», виданої в 1969 році, починаються після арешту Шарр’єра і тривають до його успішної втечі. Книжка принесла йому популярність, і він навіть був помилуваний наступного року після її виходу. Проте не все, що описано в книжці, начебто відповідає дійсності, адже деякі фрагменти, як показали журналісти і дослідники, взяті з розповідей інших в’язнів. Сам автор запевняв, що книжка є на 75 відсотків правдивою.
Анрі Шарр’єр помер 29 липня 1973 року від раку гортані в Мадриді. До кінця своїх днів він заперечував убивство, за яке його засудили, попри те, що в книжці зізнався в багатьох інших своїх злочинах.
Метелик
Завтра о сьомій ранку я разом з Піколіно вийду на волю. До горла мені підкочується клубок. Нарешті я назавжди подолав «шлях занепаду». Нині липень 1944 року. Я тринадцять років чекав цього дня.
Чи правдивими є події, описані в цій книжці, не може сказати ніхто – особливо зважаючи на те, що сам автор помер ще понад пів століття тому. Вважаймо, що кістяк цієї історії наближений до правди. Інший суперечливий момент – ким вважати Шарр’єра? Французьким письменником – за місцем народження? Чи венесуельським: хоч він став громадянином цієї країни аж у 50 років, він зробив це тому, що був вдячний народу, який його прихистив, який дав йому шанс стати новою людиною. Принаймні так він стверджує в своїй белетризованій автобіографії.
«Моє минуле не можна стерти, як напис крейдою на дошці, я повинен сам реабілітувати себе – передусім у власних очах, а потім уже в очах решти людей. Тож подякуй, Метелику, цьому милосердному Богові католиків, пообіцяй йому щось дуже важливе».
Шарр’єр розповідає історію свого заслання: як його необґрунтовано засуджують до довічного ув’язнення, засилають на інший континент на каторгу, як він із самого початку постановив собі будь-що врятуватися втечею, численні невдалі спроби і заключна вдала, і неймовірна кількість незгод, які йому довелося пережити.
