Ви бачите перед собою неофіційний переклад “Записів оператора” (Operator Records) з Arknights. Копірайти належать Hypergryph, Yostar, Studio Montagne. Переклад надано UnitedHub, можуть бути присутні спойлери. Не соромтеся описувати можливі проблеми перекладу в коментарях.
[На к'єрагському ринку пара торговців розкладає свій товар.]
Торгівець А: Заходьте, оглядайте, полюбуйтесь на свіжі фрукти та овочі!
Торгівець Б: Гей, старий, чи це не хлопець із роду Єк? Щось давно він не заходив на ринок.
Торгівець А: А чого ти очікував? Він тепер охоронець у маєтку Пана. Де йому знаходити час, щоб сюди прийти?
[Маттергорн підходить до торговця.]
Маттергорн: Ой, давно не бачилися, дядьку. Як поживаєте?
Торгівець А: Оце так, Маттергорне, це справді ти! Хех, то що ж тебе сюди привело сьогодні?
Маттергорн: У мене був вільний час, тож я подумав, що було б добре приготувати вечерю для Пана.
Торгівець Б: Добре, добре. Не давай своїм кулінарним навичкам пропасти. Іди сюди, візьми цей шматок яловичини. Я пам'ятаю, Пан любив її у дитинстві, а ти завжди носив цілий мішок.
Маттергорн: Дякую за вашу доброту, але давайте спершу візьмемо п'ять фунтів вирізки.
Торгівець А: О, а молодша тоді була зовсім маленькою дівчинкою. Кожного разу, коли ти йшов за покупками, вона йшла за тобою слідом, тримаючись за полу твого одягу.
Маттергорн: Хахах, Енсія справді була зовсім малечею тоді — надзвичайно допитливою й ніяк не хотіла сидіти вдома. Вона змушувала мене брати її з собою.
Торгівець Б: Тримай, вирізка готова. Хм, смаки Пана змінилися, га? Адже раніше він віддавав перевагу м'ясу на кістці?
Маттергорн: Так, Пане... виріс.
Торгівець A: А як там старша сестра... Ой, ні, вибач цього замороченого старого. Як там Свята? Ми всі... дуже сумуємо за нею.
Маттергорн: Свята... почувається добре. Усе гаразд.
Торгівець Б: К'єрагандр пильнує за нею, тож як тут інакше. Ти надто хвилюєшся, старий. Адже саме завдяки Святій ми всі змогли продовжити своє тихе життя тут.
Маттергорн: Вона сяє, як сам сніг. Якщо вона так спокійно змогла впоратися з тією кризою, то менші проблеми їй точно не страшні.
Торгівець А: Добре, добре. Тепер залишилося тільки, щоб вона возз'єдналася зі своїми братом, сестрою та старими друзями, і тоді ми всі житимемо довго і щасливо, хахах!
Маттергорн: (Якби ж тільки це було так...)
Торгівець A: Ох, як швидко ви всі підросли. Час пливе невблаганно.
Торгівець Б: Навряд чи. Вони виросли, а ми постаріли. Молодь не цінує того, що має.
Маттергорн: Та не кажіть так, ви і зараз сяєте так само, як завжди.
Торгівець Б: Ой, ахах, не лести мені.
Маттергорн: *зітхає*...
Торгівець Б: Чому хмуришся? Щось турбує?
Маттергорн: Тітонько... Я от подумав, я все ж таки візьму трохи м'яса на кістці.
Торгівець Б: Гаразд.
[Жінка-торгівець приносить Маттергорну кістки.]
Торгівець Б: Ось, цього достатньо?
Маттергорн: Досить, дякую. Це достатньо грошей, так? Я покладу їх тут на стіл.
Торгівець Б: Га, а ви, молоді, швидко рахувати вмієте.
Маттергорн: Гаразд, я збираюся скоро почати готувати, тож маю йти.
Торгівець Б: Добре, добре. Не затримуй нас, старих.
Торгівець А: Завітай, коли матимеш час!
Маттергорн: видихає...
[Кліффхарт підходить до Маттергорна.]
Кліффхарт: (Гм... То Маттергорн. Чого він стоїть, наче статуя, ще й з тарілкою в руках?) Маттергорн!
Маттергорн: Стає дедалі важче...
[Кліффхарт намагається привернути увагу Маттергорна.]
Кліффхарт: Маттергорне, що це ви бурмочете собі під ніс посеред коридору з тарілкою в руках?!
Маттергорн: О, пані Енсія! Хіба ти не казала, що підеш вечеряти з Авророю? Ти ще не вийшла?
Кліффхарт: То ж нескоро, поспішати нема куди. Ого, який бенкет! Маємо сьогодні гостей?
Маттергорн: Не зовсім. Пан нарешті знайшов час повернутися додому на вечерю, а я був вільний, тож вирішив приготувати декілька страв для нього.
Кліффхарт: Це значно більше, ніж декілька страв. Дивись-но... Ого, ви навіть приготували мою улюблену тушковану свинину! Я вже навіть не хочу вечеряти надворі. Гадаю, нарешті посидіти вдома з братом було б непогано...
Маттергорн: Ха-ха, тоді ласкаво прошу, пані Енсія! Чого б ви ще хотіли? Я можу приготувати ще дещо.
Кліффхарт: Ой ні, дякую. Ви вже занадто стараєтесь! Цього більш ніж достатньо.
Маттергорн: Гаразд. Зачекай кілька хвилин, я принесу ще трохи рагу.
Кліффхарт: Добре, піду помию руки!
Маттергорн: Звісно.
[Кліффхарт йде.]
Маттергорн: (Якщо Енсія тут, то... Як же мені тепер поговорити з Паном?)
[Маттергорн приніс їжу Кліффхарт, яка була вже разом із Кур'єром.]
Маттергорн: Пані Енсія, я приніс— Ох...
Кур'єр: Доброго вечора, Маттергорне.
Маттергорн: Вайссе, що ти тут робиш? Пан ще не повернувся?
Кліффхарт: Кур'єр якраз казав мені, що Енсіодес трохи зайнятий і, мабуть, не встигне повернутися сьогодні на вечерю. Шкода... Я так чекала цієї зустрічі.
Кур'єр: Сподіваюся, ви не надто засмучені, пані Енсія... Деякі обставини щойно дали про себе знати.
Маттергорн: Тоді чому б не почекати на нього ще трохи, про всяк випадок, мабуть він зможе прийти пізніше?
Кур'єр: Маттергорне... Можна з тобою трохи побалакати?
[Маттергорн та Кур'єр розмовляють на відстані від Кліффхарт.]
Маттергорн: Ти маєш щось, що ти не можеш сказати при Енсії?
Кур'єр: Гадаю, краще його не чекати сьогодні... Ну ти знаєш Пана, коли він стає зайнятий, то часу у нього вже ні на що не вистачить.
Маттергорн: Угу... Знаю, Вайссе.
Кур'єр: Маттергорне! Просто раджу як другу, не чекай на нього... Можливо, те, що він сказав, що запізниться... вже було знаком поваги до тебе.
Маттергорн: Вайссе...
Кур'єр: Для вдумливої людини типу тебе, гадаю, така заява вже мала б бути достатньо зрозумілою.
Маттергорн: Добре, я зрозумів. До речі, кілька днів тому я почав курити в'ялене м'ясо. Піду на кухню, взяти трохи й тобі, щоб ти зміг перекусити.
Кур'єр: Друже... ти все ще не змирився з реальністю. Я ціную твою доброту, але мій лікар наполягав на тому, щоб я стежив за своїм харчуванням через нещодавню травму. І я думаю, що я маю це сприймати серйозно.
Маттергорн: Вайссе, ти поранений?! Де? Що ще казав лікар?
Кур'єр: Просто подряпина. Не треба хвилюватися, друже.
Маттергорн: Але чому ти одразу не сказав? Останнім часом ти завжди все від мене приховуєш, і саме тому я хвилююся навіть ще більше.
Кур'єр: Хахах, з самого дитинства ти завжди був до біса схвильований мною, коли я був поранений. Але мені просто соромно продовжувати вішати це на тебе, коли ми вже вирісли.
Маттергорн: Ти правий... Ти тепер можеш сам про себе піклуватися...
[Маттергорн відвертається, аж раптом...]
Кур'єр: І ще...! Це про—
Маттергорн: Вайссе, почекай. (Нишпорить по кишені)
Кур'єр: Щось шукаєш?
Маттергорн: Тримай.
Кур'єр: Це... цукерки-сніжинки?
Маттергорн: Проходив повз магазину цукерок цього ранку. В дитинстві ти благав мене про них щоразу, коли травмувався на тренуванні. Я боявся, що ти зіпсуєш собі зуби. А от тепер ти навіть не хочеш брати щось від мене... а я ще до цього не звик, хахах.
Кур'єр: Маттергорне... (Розриває обгортку цукерки) Треба буде якось сходити в бар, чи не думаєш так?
Маттергорн: Круто звучить. Що ж, клич коли будеш готовий.
Кур'єр: Гаразд, напевно мені треба йти. Побачимося.
[Кур'єр йде.]
Кліффхарт: Дядько Маттергорн, що Кур'єр вам сказав? Мій брат прийде сьогодні?
[Маттергорн підходить до Кліффхарт.]
Маттергорн: Пані Енсія, спочатку поїжте. Пан, скоріш за все, прийде пізно.
Кліффхарт: Гаразд... То може ви маєте сісти зі мною за стіл? Не так смачна їжа, як з'їсти її з кимось разом.
Маттергорн: Ммм, добре, пане Енсія. З'їмо тоді трохи рагу. Бульйон з кісток має бути гарним і наваристим.
Кліффхарт: ковтає— Як насичено! Ваші кулінарні навички просто неймовірні!
Маттергорн: Хахах. На черзі - смажені на грилі короткі реберця.
Кліффхарт: Ваааа, вони такі смачні!
Маттергорн: Не варто поспішати, пане Енсія. Будь ласка, не поперхніться.
Кліффхарт: Га? Вам теж треба спробувати!
Маттергорн: Добре, добре. (Пане Енсія, здається, сьогодні має чудовий апетит. Я думав, що останнім часом вона погано їла, бо... Ну, можливо, я занадто багато думав.)
Кліффхарт: Ого, ці жилки вийшли такими ніжними і жувальними! Можна мені ще одну порцію?
Маттергорн: Звісно, зараз принесу.
Кліффхарт: І ще порцію рагу, будь ласка. Ті тефтелі просто шикарні!
Маттергорн: Пані Енсія... ви ще не наїлися?
Кліффхарт: Аж ніяк! І ще, будь ласка, порцію толчонки!
Маттергорн: У вас ще залишилося місце? Це вже третя тарілка. (Вона їсть більше, ніж може втримати...)
Кліффхарт: (жує) Ваша... готівка... така чудовоавв...! (намагається ковтнути) (прикриває рот) Оу, дідько! Гик—!
Маттергорн: Пані Енсія... Якщо ви вже наїлися, краще закінчити.
Кліффхарт: Мабуть, так... Але ви наготували так багато чого чудового, і це просто буде прикро викидати.
Маттергорн: І мені було б прикро, якби твій живіт розірвало від переїдання.
Кліффхарт: Дядько Маттергорн...
Маттергорн: Поки ви насолоджуєтеся стравами з посмішкою на обличчі, я почуваюсь спокійно.
Кліффхарт: Але ж, якби мій брат був тут... ми б змогли доїсти.
Маттергорн: Ви засмучені, що він не зміг приїхати?
Кліффхарт: Ну, так... У нас вже цілу вічність не було сімейної вечері! Він завжди поспішає зранку і повертається вночі. Я ледь маю можливість побачити його! Скажімо, коли я підкралася до сестри і зіпсувала його плани, він, мабуть, дуже розлютився, так?
Маттергорн: Пані Енсія... Ви не зробили нічого не поганого, і Пан не буде звинувачувати вас за це.
Кліффхарт: Якби тільки наступив день, коли вся наша сім'я сидить за столом і сміється, поїдаючи твої смачні страви...
Маттергорн: ...Не падай духом, сонечко. Я завжди буду з тобою, добре? Якщо ти захочеш щось поїсти, я приготую це тобі. І не має значення, що станеться потім.
Кліффхарт: Ммм... Дядько Маттергорн...
Маттергорн: Вже пізно. Тобі пора лягати спати. Добраніч.
Кліффхарт: Угу. Тобі теж.
[Кліффхарт йде.]
Маттергорн: (Прибирає посуд зі столу)
[Під час прибирання столу Маттергорн випадково перекидає тарілку, розбиваючи її вщент.]
Маттергорн: видихає... Що мені робити...
[Маттергорн стоїть біля вхідної двері...]
Маттергорн: Пане, ви повернулися!
[...поки СільверЕш повертається додому.]
СільверЕш: Маттергорне, ти чекав на мене протягом всього дня? Я думав, Кур'єр вам доповів, що я не зможу прийти на вечерю.
Маттергорн: Я просто... хвилювався. Що, якщо ти прийдеш додому голодним? Тож я вирішив почекати.
СільверЕш: Добре. Що у нас є?
Маттергорн: Що побажаєш, пане.
СільверЕш: Просто розігрій щось, і цього буде достатньо.
Маттергорн: Звісно... не буде. У мене тільки залишки.
СільверЕш: Хм? Хіба Енсія не йшла кудись вечеряти?
Маттергорн: Коли вона почула, що ти можеш повернутися сьогодні ввечері, вона вирішила залишитися вдома.
СільверЕш: Ясно. Завтра спробую повернутися трохи раніше.
Маттергорн: Добре. Щодо сьогодні...
СільверЕш: Все гаразд. Я не проти залишків від Енсії.
Маттергорн: Як скажете, пане.
[Коли СільверЕш вечеряв...]
Маттергорн: Пане, це все, що залишилося від вечері.
СільверЕш: Оце бенкет... Ти, мабуть, доклав чимало зусиль, щоб це все зробити, чи не так, Маттергорн?
Маттергорн: Це моя робота як повіреного.
СільверЕш: Що у тебе з рукою?
Маттергорн: Порізав, коли випадково розбив тарілку.
СільверЕш: Приклади щось до неї... або намаж. Так швидше заживе.
Маттергорн: Постараюся, пане.
СільверЕш: Це смажені реберця на грилі? Не їв їх цілу вічність.
Маттергорн: Мабуть спробуєш? Зробив прямо як ти любив колись.
Щойно ці слова злетіли з його вуст, Маттергорн відчув, як очі СільверЕша пробігли по ньому туди-сюди. Він раптом запанікував, наче погляд, схожий на спалах смолоскипа, пронизав те, що він ховав у собі.
СільверЕш: Обійдуся просто тарілкою рагу.
Маттергорн: Вже тут, пане.
СільверЕш: (робить ковток) Дуже смачно. Твоя готівка вражає, як ніколи.
Маттергорн: Поки це відповідає вашому смаку, пане.
СільверЕш: Ти навіть приготував тушковану свинину. Не дивно, що тут лишилося так мало, це завжди була улюблена страва Енсії.
Маттергорн: Пані Енсія... чекала на тебе так довго. Вона корила себе, цікавлячись, чи звинувачуєш ти її за те, що тоді сталося.
СільверЕш: Ти завжди приділяв особливу увагу Енсії. Але це нормально, адже вона наймолодша з нас.
[Маттергорн намагається щось сказати СільверЕшу.]
Маттергорн: Пане, я...
СільверЕш: Поговоримо, коли я поїм.
У їдальні СільверЕш замовкає - лише тихі звуки жування лунають у кімнаті. Маттергорн відчуває, як кілька разів смикається горло, але не може вимовити жодного слова. Нарешті СільверЕш відкладає столові прибори і витирає куточки рота серветкою. Хоча його серце калатає, Маттергорн все ж піднімає голову, щоб подивитися в очі СільверЕшу.
СільверЕш: Як довго ти готував це рагу?
Маттергорн: Майже увесь день.
СільверЕш: Увесь день. Тільки у тебе є таке терпіння.
Маттергорн: Пане, ти перебільшуєш. З цими речами не можна поспішати, інакше можна легко все зруйнувати.
СільверЕш: Що, якщо ти залишив би її без нагляду на вогні і вона википіла?
Маттергорн: Якщо варити обережно, не википить.
СільверЕш: Так, але однієї турботи недостатньо, щоб приготувати рагу. Коли прийде час, потрібно ще й загасити вогонь.
Маттергорн: Не можу не погодитися, пане.
СільверЕш: А взагалі, Маттергорне—
Маттергорн: Пане?
СільверЕш: Все обдумав?
Маттергорн: Звісно, пане.
СільверЕш: Тоді... Відтепер тобі більше не потрібно виконувати мої накази.
Маттергорн: Хочеш, щоб я наглядав постійно за Енсією?
СільверЕш: Саме так. Твій захист потрібен їй більше, ніж мені.
Маттергорн: Я завжди готовий прийти на допомогу в будь-яку хвилину, якщо я тобі потрібен.
СільверЕш: Ні, це не обов'язково. Тобі треба буде не тільки доглядати за нею, але й робити це з повною відданістю.
Маттергорн: Я маю поважати твій вибір без роздумів, але... Я не розумію, навіщо ти прийняв це рішення?
СільверЕш: Маттергорне, коли ми вперше зустрілися?
Маттергорн: Коли ти ще був дитиною.
СільверЕш: Це так довго, мм...
Маттергорн: Родина Єк служила клану протягом багатьох поколінь, і це мій обов'язок як захисника твого дому.
СільверЕш: Захисника... Еня та Енсія бачать тебе скоріше як щось рідне, знаєш. І ти ще бажаєш себе називати просто захисником?
Маттергорн: Я не посмію виходити за рамки.
СільверЕш: Немає чого боятися, це було риторичне питання. Після мого повернення з Вікторії на нас обрушилися різні проблеми. Бачу, ти також витримав свою частку труднощів.
Маттергорн: Перепрошую, що мушу хвилювати, але... твої стосунки з Енєю та Енсією...
СільверЕш: Жодного слова більше. Мені набагато легше, коли вони під твоїм захистом.
Маттергорн: Пане, ваш повірений просить вибачення за те, що не зміг допомогти вам з вашою ношею.
СільверЕш: Маттергорне... Неважливо що, ти маєш захистити моїх сестер.
Маттергорн: Я буду з ними, навіть якщо це коштуватиме мені життям.
СільверЕш: Спіймав на слові. Але поки що залиш мене в спокої. Мені треба відпочити.
Маттергорн: Гаразд, пане.
[СільверЕш йде до своєї кімнати, але на ходу обертається до Маттергорна...]
СільверЕш: Маттергорне—
[...що відкликається на нього.]
Маттергорн: Щось треба?
СільверЕш: Ні, просто... Дякую тобі за всі ці роки... За те, що ти був тут.
Маттергорн: Пане... будь ласка, відпочинь, ти чимало працював.
[СільверЕш йде.]
