У своїй останній книзі «Буря перед затишшям» я писав, що ми схильні використовувати президентства як орієнтири, що допомагають нам визначити, де ми перебуваємо в часі, але було б помилкою вважати, що президенти і політики є справжніми агентами змін. Насправді, час є остаточним арбітром змін, і те, що визначає будь-яку епоху, - це сили, які нав'язують себе президентам.
Президенти обираються відповідно до тиску, який вже існує, і вони керують у відповідь на цей тиск. Оскільки Сполучені Штати є демократією, це не повинно дивувати. Але навіть у демократичних країнах існує думка, що президенти є вільними акторами і, як такі, конструюють історію. Але це не так. Зазвичай в політичній історії США «неефективні» президенти обираються наприкінці 50-річного циклу, і їхнє президентство проходить в умовах соціального та економічного хаосу. Такі президенти зазвичай не з власної вини втрачають здатність керувати державою. І на наступних виборах обирається президент, який може змінити те, де ми знаходимося, і спрямувати країну в новому напрямку.
Ендрю Джексон - другий такий президент після Джорджа Вашингтона - побудував своє президентство на широкому переселенському русі (і пов'язаних з ним фінансах), який вже почав формуватися. Франклін Рузвельт побудував своє президентство навколо Великої депресії, переосмисливши, як працює економіка, і підготувавши країну до війни. Рональд Рейган мав справу з катастрофічними економічними обставинами, пов'язаними з недостатнім капіталом і попитом та військовими невдачами, що охопили Близький Схід. Перед циклічним переходом має бути президент, який очолює країну в кризовій ситуації. Його наступник керує відновленням країни.
Для того, щоб зрозуміти, яким буде тиск новообраного президента Дональда Трампа, перш за все, слід пам'ятати, що жоден президент не вільний робити те, що він вважає за потрібне. На мою думку, Трамп переміг на виборах не завдяки економіці, як прийнято вважати. Його протидія зосередженню на питаннях культурної війни зблизила його з громадськістю, і там, де він міг би здобути вузьку перемогу в економіці, він здобув загальну перемогу над цими культурними питаннями. Те, що опитування не визнали цього, є дивним, адже перед виборами соціологи постійно відстежували це. Отже, основні питання, на яких він балотувався, не можуть його стримувати. Інші питання були пов'язані зі звільненням економіки від обмежень, переглядом американських військових питань та альянсів і, зрештою, прагненням звільнити США від доктрин попередньої адміністрації.
Першим кроком Трампа буде спроба переосмислити культурні норми. Він також спробує змінити податкові схеми для корпорацій. І, мабуть, найважливіше, він спробує змінити економічні, політичні та військові відносини з союзниками. Він запровадить нові економічні правила міжнародної торгівлі, посилить увагу до інтересів США і перегляне зовнішні зобов'язання з союзниками. Це не означає, що він буде жорстким націоналістом, але він вимагатиме змін у тому, що він вважає незбалансованими відносинами і ризиками для Сполучених Штатів. Коли ми подивимося на сили, які формують його політику, всі ці речі є здійсненними, але він неминуче зіткнеться з неочікуваним опором, коли витрати повернуться додому. Ми побачимо нові економічні та військові моделі і нову зовнішню політику. Це може здатися банальним, але насправді йдеться про радикальні зміни, які стосуються зобов'язань США в усьому світі. Простіше кажучи, він був обраний, щоб переосмислити внутрішню динаміку країни, змінити її економіку і переосмислити військові зобов'язання.
Президент перехідного періоду, як Рейган, Рузвельт чи Джексон, як правило, започатковує зміни, які часто зневажаються істеблішментом, доки вони не стають успішними. Не обов'язково підтримувати Трампа на виборах, щоб зрозуміти, чим це обернеться.
