Моя просторова дезорієнтація має як мінуси, так і плюси. Мінуси очевидні, а плюси: навіть на своєму районі я завжди ніби в мандрах. Особливо в темну пору дня.
Так, нещодавно опинився серед будинків увечері, які не міг упізнати, але йшов з упевненим виглядом, як людина, що прожила тут багато років, та спитай мене тоді, куди я іду й що бачу перед собою — не скажу.
Хоча — скажу. «АТБ». Це завжди добрий знак. Покажіть мені будь-який «АТБ» і я знайду дорогу додому. Полярна зірка мережевої торгівлі...
До того ж дещо з продуктів треба купити.
І кави випити. Де є планета супермаркету, там завжди будуть сателіти кіосків і кав'ярень. Так і тут. Одразу декілька варіантів.
Обрав той, де біля входу стояв стіл(правда, чомусь без стільців) — усередині, під сліпучим світлом яскравої лампи сидіти не хотілося, а на ходу я каву пити не люблю.
Іноді дозволяю собі розкіш кав'ярень не третьої хвилі, а ніби кавового штилю. Заклади, де в назві очікуєш помилку — слово «кава» з однією літерою f чи щось подібне. Ніби реальність оголюється перед тобою, показуючи свою справжню суть. Баг симулякра.
На вході мене зустрічає дівчина з повним відром ... ні, не кави — помиїв. Виходила вилити після миття підлоги(спливають години роботи закладу). Побачивши клієнта, розвернулася, змушена здійснити задуману процедуру пізніше.
Хотілося пожартувати: «Це ваш фільтр? Згидували ним місцеві любителі американо?».
Замовляю допіо. Бариста ховає погляд за штучними віями. Запитую, як минув день. Дівчина відповідає:
— Добре. Дякую.
Так, ніби це завдяки мені в неї був гарний день... Будь ласка.
Сидів сьогодні, увесь час грав у симуляцію всесвіту «Кав'ярня to go+ і дівчина бариста з обтислими лосінами».
Ендосперми кавового зерна соковитою ягодою хизування проглядають через виріз у тканині практичності...
Допіо було на диво невідразливим.
А бажання купувати продукти зникло. Ніби кава тамує всі можливі спраги...
