Ще перша зірка не сіяла,
Сімʼя моя Вечерю жде.
І та мала, що бабу налякала,
Бо тісто пампушкове вже на голову паде.
Десь мама рибу запікає,
А тато зносить дідуха.
Дітиська ніби помагають,
І свічка помалесеньку пала.
Трисвічники тримають в центрі храму,
Мов дим кадила молитви’ летять,
«Бо з нами Бог» вже чутно навіть здалу.
Ми в трепетнім чеканні Спасителя-Дитя.
З самого ранку в тому ж храмі
Уже співаємо «Славім Його!»
Додому йдем - лунає «Бог Предвічний»,
І в серці кожного рождається вже Він.
На вулиці рипить сніжок біленький,
На ньому видно дивнії сліди.
Так це ж отого «чорта», що вертепом ходить,
Й лякає всіх колядників.
Вже й та родина за столи сідає,
Лунає голосно веселий сміх.
Між ним колядки старовиннії кружляють,
Родина цілий рік чекала саме їх.
