Привіт усім! Сьогодні у нас добірка цікавих фактів. Поговоримо про такий музичний напрям, як Dark Folk, та про яскравого українського представника жанру — гурт Nekraїna.
Але перед початком — велика вдячність Andy Friday за те, що підкинув цю ідею. Я давно з цим паном спілкуюся (озвучувала деякі його твори), тому мені подвійно приємно, що він подумав про мене. На знак вдячності хочу запропонувати вам підписатися на його телеграм-канал — Deadman☠️Walking. Там він публікує власні думки, ділиться рецензіями на книги, музикою та чималою кількістю іншого цікавого контенту.
Тепер до теми. Почну із загального поняття Dark Folk, а вже потім перейдемо до гурту
Dark Folk (або неофолк) — це маргінальний піджанр індустріальної музики, що виник у 1980-х роках у Лондоні. Він поєднує елементи фолку, етніки та стилю singer-songwriter з індастріалом. Як і класичний індастріал, дарк-фолк використовує методи «шокової терапії»: контроверсійні семпли, шумові текстури, різку, спотворену або мілітаристичну перкусію. Проте ключова схожість полягає в тематиці текстів. Пісні в цьому жанрі часто досліджують теми езотеричних культів, маргінальних релігій та радикальних політичних рухів.
Яскраві представники жанру:
- Death in June та Current 93 (їх вважають першопрохідцями).
- Серед українців: Вій, Вежа Хмар, Fleur (цей гурт свого часу я обожнювала, хоч і не знала, що це Dark Folk), Wiseword.Nidaros, Ворождень, Abendland, Casa Ukrania, Le Plastique Mystification і, звісно, наш сьогоднішній цвях програми — Nekraїna.
На жаль, більшість цих гуртів уже припинили існування. Хоча є й інтригуючі моменти. Наприклад, одеський Fleur розпався у 2017 році, але Саша Пулатова (одна з засновниць гурту) продовжує творити. Зокрема, Пулатова після повномасштабного вторгнення перевипустила деякі свої пісні українською мовою (раніше вони виконувалися російською).
Тепер переходимо до Nekraїna. Хто ж це такі?
Nekraїna — це культовий український дарк-фолк гурт з Одеси, створений у 1996 році Георгієм Чарським. Вони стали одними з піонерів жанру в Україні, поєднавши лоуфайне звучання, індастріал та містичну лірику. На жаль, у 2009 році проєкт припинив свою діяльність.
Ось 5 фактів про них:
1. Все почалося з каверів. Дебютний альбом гурту «Смерть у серпні» (2000) складався переважно з каверів на пісні британців Death in June, проте Чарський переклав їх українською мовою. Саме це принесло їм першу впізнаваність.
2. Експерименти з класикою. У тому ж альбомі була композиція «Заповіт», текст якої складався лише з першого рядка однойменного вірша Тараса Шевченка. На жаль, мені не вдалося знайти цей трек у мережі: щойно вводиш назву — пошуковик видає класичне виконання вірша Кобзаря. Тому, якщо хтось має цей запис — буду дуже вдячна, якщо поділитеся!
3. Власний містичний матеріал. Якщо ви думаєте, що вони робили тільки кавери, то ні. Альбом «Апокаліцтва» (2002) — це вже переважно авторські треки: глибокі, містичні та атмосферні. Скажу від себе: цей альбом — відмінний аудіохорор. Щойно я почула нагнітання через церковні мотиви, як у мене шкірою пішли мурашки. Це дискомфортна музика, але ти слухаєш її до кінця, бо вона заворожує.
4. Що вплинуло на творчість? Окрім очевидного впливу «хрещених батьків» жанру Death in June, у музиці Nekraїna чітко відчуваються німецькі маршові мотиви. Цей елемент є майже в кожній композиції, і він дуже химерно поєднується з українським музичним фольклором, який зазвичай звучить на задньому плані.
5. Вплив на сучасну сцену. Гурт зробив величезний внесок у розвиток українського андеграунду, надихнувши нові покоління виконавців:
CharSky — пряме продовження творчості самого Георгія Чарського (експериментальний ембієнт та звукові колажі).
ZWYNTAR — найуспішніший сучасний гурт, який переосмислив естетику темного фолку у форматі «дарк-кантрі».
Sorrow Expert — одеський проєкт, що за атмосферою наближався до канонічного європейського неофолку.
Звісно, стверджувати, що все це — виключно вплив Nekraїna, було б неправильно, адже в ті часи існували й інші самобутні гурти. Але те, що вони доклали чимало зусиль для популяризації жанру — незаперечний факт.
Дискографія гурту: «Як роса на Сонці» (1999), «Смерть у серпні» (2000), «Руни та чоловіки» (2000), «Апокаліцтва» (2002), «Страшные песни о страшном» (2009).
Як я вже казала, це некомфортна музика. Вона сочиться різкими звуками, тривогою та елементами какофонії. Проте ці треки заворожують. Моя порада: слухайте альбоми повністю. Хоч у них немає глобального сюжету, певна історія все ж вимальовується — історія, що передається на рівні чистих емоцій та передчуття чогось.
