Огляд книги. Так, знову. І поговоримо ми про твір Максима Кідрука «Не озирайся і мовчи»: спочатку загальна інформація, а потім плюси та мінуси книги. Поїхали!
«Не озирайся і мовчи»
вважається представником підліткової літератури (хоча тут можна посперечатися, і про це ми ще поговоримо). Вперше опублікована у 2017 році. Жанри — фантастика, містика, трилер, паранормальне фентезі (так написано у Вікіпедії, і такий жанр чую вперше). Я б ще додала «соціальна драма».
Анотація звучить так:
«Уявіть, що на Землі існує місце, яке ніби застигло в часі. Місце, здатне сховати будь-кого, хто прагне втекти від реальності. Уявіть, що для того, аби туди потрапити, достатньо не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: у такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся».
Головний герой Марк — школяр, восьмикласник — розумний хлопець, трохи ботан, повненький і в окулярах. Типовий підліток, який цікавиться наукою. Він переїжджає разом із сім’єю до нового будинку. Мало того, що тягар нової школи та загальної адаптації ліг на його плечі, хлопця переслідувала смерть: то борсук під колесами татової машини помре, то однокласник із незрозумілих причин «застигне» перед очима Марка, то однокласниця через нерозділене кохання вирішить «політати» з даху й приземлиться прямо перед ним... Місяця після переїзду не минуло, як усі ці події сталися. Марк ні в чому не винен, але для його оточення (окрім батьків та дідуся) усе виглядає дивним і підозрілим. Тому не дивно, що учні його нової школи прозвали Марка Мордором. Хтось уникає його, а хтось виливає злість через власні невдалі рішення (так, так, Центнер, це камінь у твій город, мразото малолітня). Знову ж таки, типова школа, де мало адекватних дорослих, які могли б хоча б простежити, щоб учні кастети не носили з собою…
З часом Марк знайомиться з одноліткою Сонею — вона вчиться в тій самій школі, що і він, але в паралельному класі. Плюс живе в його будинку на поверх або два вище. Діти здружилися (хоча, напевно, їх саме «друзями» важко назвати, тому «приятелі» буде доречніше) на основі їхніх різних світоглядів. Марк вірить у науку в її ідеалізованому вигляді, а дівчина вірить у паранормальне, та й зайвих питань типу «як це працює» ставити не буде. Воно ж працює. Під час чергової дискусії на тему Бога та світобудови Соня вирішила поділитися з хлопцем однією таємницею будинку: якщо певним чином скористатися ліфтом, можна потрапити в інший світ… А далі читайте самі, бо без спойлерів неможливо розповісти.
Які теми розкриваються в цьому романі? Шкільний булінг, взаємини батьків та дітей, дорослих і дітей, ціна знань та наслідки дій, тема смерті та ставлення до неї. Це те, що відразу спадає на думку, тому могла щось пропустити. Напевно, тема булінгу розкрита найкраще. Він показаний у всій своїй жахливій та несправедливій дійсності.
Переходимо до плюсів та мінусів.
Плюси:
- Живі та пропрацьовані персонажі. Ти дійсно віриш у них. Вони спілкуються живою мовою. Ти точно когось можеш у них впізнати, ніби йдеться про знайомого або навіть про тебе самого. Наприклад, я впізнала себе в головному герої. Точніше, в моментах пов’язаних зі школою та булінгу проти нього. Так, у мене була трохи інша репутація (не «Мордор»), але я багатьох бісила своїми знаннями та жагою до справедливості. Тому моя порада школярам: не бійтеся звертатися по допомогу до дорослих (вчителів, батьків, старшаків тощо). Не будьте, як я, котра намагалася все вирішити самостійно. Так, у мене вийшло, хоча все можна було б зробити швидше й легше, якби я звернулася по допомогу. Світ несправедливий, але «один у полі — не воїн». До речі, ще про персонажів – дід Арсен. Мій улюблений герой — колишній моряк із великим життєвим досвідом. Мудрий, харизматичний і дотепний. Саме він прищепив Марку жагу до знань. Хоча назвати його повністю позитивним неможливо: розглядаючи його минуле — те, як він виховував батька головного героя, як намагався все виправити вже через Марка — складається враження про побиту життям людину, яка платить ціну за власні дії та помисли. Знову ж таки, максимально життєвий персонаж.
- Цікаво написаний текст. Авторська мова легка, навіть попри наукові терміни. Сама історія цікава, і ти просто ковтаєш книгу залпом.
- Емоційність. Це дуже емоційна історія, читача кидає по всьому спектру. Тут ти і смієшся, і плачеш, і злишся. А якщо книга викликає в тебе емоції, то це вже хороша книга.
Мінуси:
- Розкриття головного секрету. Що ж це за світ, як він виник і як з ним пов’язана Соломія Соль — жінка, котра колись розповіла Соні про цей світ та показала, як у нього потрапити? Зрозумійте правильно: на початку, коли головний герой задумався про пошуки відповідей на ці питання (знайшов стару газету з нашого світу в паралельному), усе йшло логічно. Пошук у Google, архівах міста тощо. Навіть спілкування з вчителькою про внучку цієї Соломії, Софію, котра померла спонтанною смертю, але невідомо, де була захована — скоріше за все, у паралельному світі – виглядало більш-менш нормально. А ось спілкування із зятем цієї жінки — уже якось сумнівно. Я розумію, що Семен (так його звати) повірив Марку, бо сам стикався з наслідками цього паралельного світу. Він увесь час шукав заховання доньки, тому можна зрозуміти, чому він захотів поговорити з хлопцем. Але ви навряд чи розповідатимете всі подробиці життя 14-річному хлопцю, якого бачите вперше. Напевно, було б логічніше, якби Марк у паралельному світі знайшов щоденник Соломії з описом подій. Так, це кліше, але мені здається, так було б правильніше.
Підсумок
Це дійсно хороша книга. Вона підійде як підліткам, так і дорослим. Кожен побачить свою сторону та свою лінію сюжету. Попри жанри, книга життєва, тому впізнати себе (або когось іншого з вашого оточення) легко. Вона вчить думати перед тим, як щось робити, і приймати наслідки своїх дій, що ми добре бачимо на прикладах шкільного хулігана, батьків, діда Арсена, п’яниці та домашнього деспота (батька Соні) і самого головного героя. До чого привела його жага знань? Фінал вас точно не залишить байдужими.
