В розпал NaNoWriMo згадала, що давно хотіла поділитися досвідом про щоденне письмо! Але не про марафон в один місяць, а, скажімо, марафон в рік чи більше, як вам? От в цій статті розкажу як воно, бо, привіт, мене звати Наталя, і я працюю з текстами без великих перерв вже півтора року.
В цьому матеріалі я розкажу:
1) Чому регулярне письмо, а не щоденне.
2) Що потрібно, аби привчити себе писати регулярно.
3) Які проблеми виникають, коли ви вирішили писати регулярно.
4) Які проблеми ви вирішите, якщо писатимете регулярно.
Але для початку, давайте коротенько розповімо про свій досвід регулярного письма, щоб виглядати експертніше в ваших очах.
Дисклаймер: я описуватиму виключно свій досвід робіт над текстами великого об’єму. Моя стаття не є широким аналізом досвіду багатьох і не дасть підказок як генерувати щодня ідеї на оповідання. Я лише ділюсь досвідом про те, як ефективно організувати роботу над повістю чи романом.
На сьогодні я маю шість рукописів об’ємом 50 тисяч слів (~300 тисяч символів) і більше. П’ять з них писались в регулярному темпі, як то кажуть, на одному диханні, і з кожним у мене був трошки різний досвід. Нижче я в загальних тезах винесла цей досвід у таблицю.
А тепер розкажу трохи детальніше, що я винесла з роботи над цими та багатьма меншими творами за останні п’ять років.
Чому регулярне письмо, а не щоденне
Якщо ви помітили, то я пишу «~(приблизно) написано на день», бо…
*барабанний дріб*
Писати щодня неможливо.
Ми всі люди, ми живемо в суспільстві, бувають непереборні обставини, власні пригоди, втома і так далі. Я не заперечую, що за певних обставин писати можна всі 365 днів на рік, але такі випадки ― виключення, що підтверджують правило.
Регулярне письмо ― це коли ви намагаєтеся писати щодня, але все ж дозволяєте собі короткі перерви для збереження ефективності роботи. Саме короткі, спричинені обставинами і заплановані.
А ще, під «писати» я маю не увазі не лише створювати текст з нуля. В таблиці у мене є рядок «Приблизна відредагована кількість слів на день», бо обробка першої чернетки, авторське редагування ― це теж регулярне письмо.
Авторське редагування ― це не додаткові коми і виправлення хибодруків, це іноді переписування цілих розділів, тож ігнорувати цей процес не варто. Як не варто забувати і про коректуру, створення рекламних матеріалів для промоції ваших творів та й просте планування того, що збираєтесь писати. Це все ― про регулярне письмо.
Обирайте зі списку ті етапи, які потрібні саме вам і чергуйте їх в тій пропорції, яка потрібна саме вам, і вам вдасться уникнути комбо з проблем, про які я розкажу трохи далі.
Що потрібно, аби привчити себе писати регулярно
Якщо коротко:
Мотивація.
Ціль.
План.
Трекінг.
Дедлайн.
Влаштовуйтесь зручніше, бо зараз буде детальний розбір.
Мотивація
Коли ви вже сідаєте за створення чогось великого, без мотивації не обійтися ніяк. Якщо ви будете вмотивовані, то певно знайдете і час, і можливість писати хоча б по 50 слів на день. 50 слів на день ― це роман за рік. Дуже гарний темп.
Отож-бо, подумайте для чого вам потрібно навчитися писати регулярно. Що вас запалює в цій ідеї? Випишіть відповідь і поставте на фон робочого стола або повісьте над робочим місцем. Перечитуйте час від часу і надихайтесь. Повірте мені, це дуже важливо і врятує вас в ті дні, коли здаватиметься, що серіальчик/гра/книжка цікавіші за рукопис.
Рекомендація: не мотивуйте себе тим, на що не здатні вплинути або не знаєте, як вплинути. Зокрема, якщо ви пишете в Інтернет і не маєте своєї постійної аудиторії, не мотивуйте себе вподобайками та відгуками. Це мотивація, яку легко втратити.
Ціль
Теж важлива штука, міцно пов’язана з планом і мотивацією, але більш практична. Мотивацією може бути «написати історію, яка змусить читачів переосмислити себе», а ціль ― «написати цю історію і викласти її на Аркуші / подати у видавництво до кінця року».
Від цілі, до речі, залежить в якій пропорції ви побудуєте свою регулярну творчість. Бо якщо ціль ― це видати одну книгу, то я б рекомендувала більше часу приділити промоції і редагуванню та не чіплятися за кількість саме написаних слів на день. Якщо ж ціль ― навчитися створювати історії, як конвеєр, то звісно більша частина часу піде у планування та написання.
І ціль, і мотивація може змінюватися впродовж роботи з рукописом, але я б не рекомендувала міняти ціль. Від неї будується план, а зміни у плані можуть вплинути на результат роботи.
План
План ― це не план твору, якщо що, це саме план роботи над ним.
Хоча твір теж варто запланувати завчасно, з мого досвіду, це допомагає уникнути творчої кризи в процесі написання і загалом пришвидшує роботу. Однак, якщо вам зручніше писати без плану, пишіть. Головне регулярно.
А в план роботи включіть мінімальний час роботи над рукописом на день, або кількість слів, яку ви плануєте писати в день. Бажано планувати це, виходячи з ваших можливостей та минулого досвіду. Також плануйте коли саме будете писати: ранками, в обідню перерву, дорогою додому чи вечорами? Виділить час і зафіксуйте його. Виробити звичку простіше, якщо є більше повторюваних факторів.
Дуже рекомендую запланувати дні відпочинку від письма. Вони можуть бути раз на тиждень, або після завершення певної чистини рукопису. Я робила перерви саме завершуючи частини, бо тоді було відчуття, що перерва заслужена і є прогрес.
Трекінг
Після того, як маєте план, підготуйтесь фіксувати факт. Обов’язково трекайте прогрес роботи. Чим більше задуманий твір, тим більше часу ви на нього витратите. Підняти голову через три місяці і відчути, що не просунулись і на крок ― це доволі паршиво.
Тому беріть записничок, гугл-табличку або акаунт на НаНоРайМо і записуйте прогрес на день.
Так, спочатку він не буде вас вдовольняти. Не дивуйтесь, якщо на 3-5 день кількість написаних слів зменшиться ― це буде ваш реальний темп письма, а не на натхненні. Якщо за два-три тижні ви не втягуєтесь в запланований темп або систематично втрачаєте його ― це сигнал переглянути план, можливо ви завищили собі планку.
Що для вас мало, для когось може бути більше, ніж написано за минулий рік. Діліться своїми успіхами у соцмережах: зворотній зв’язок мотивуватиме вас і можливо надихатиме когось іще.
Дедлайн
Коло обов’язкових речей для щоденної творчості замкнулось, бо ніщо не мотивує (а іноді демотивує) краще за дедлайн.
Працюючи над об’ємним рукописом, ви знаєте і розумієте, що зробити все в вечір напередодні не вийде. Щоб встигнути в заплановані терміни, треба працювати щодня хоча б потрохи.
Якщо ви не маєте незалежного від вас дедлайну (конкурсного, наприклад), поставте собі крайній термін роботи з рукописом, порахувавши приблизний його об’єм та темп, в якому ви пишете. Якщо плануєте редагування в кінці, залиште час і на нього. Міняйте дедлайн, якщо не встигаєте в нього, але дотримуйтесь балансу: не дайте собі розслабитися чи надмірно стресувати.
Дуже далекий дедлайн не сильно мотивує, тому не зайвим буде розбити роботу на коротші етапи. Ставте собі дедлайни на певну кількість розділів, сцен або ж об’єм написаного. Дрібнення великої задачі робить її більш реальною для виконання.
Коли у вас є дедлайн, трекінг, план, ціль та мотивація, можете починати свій марафон регулярного письма.
Які проблеми виникають, якщо писати регулярно
Проблеми виникають завжди. У когось на стартовому етапі, у когось вже в процесі, у когось під кінець. Я особисто зіштовхнулась з наступним списком перепон, коли вирішила робити свою творчість регулярною:
відсутність ідей для продовження історії після зав’язки;
втрата інтересу до роботи на середині процесу (проблема другого акту);
відчуття, що переросла ідею твору;
низька оцінка власної творчості;
відсутність зворотного зв’язку в процесі роботи;
творче вигорання.
Провівши маленьке опитування в соцмережах, я зрозуміла, що не самотня в цих проблемах, тому розгляну окремо кожну з них.
Відсутність ідей після зав’язки
Ця і наступна проблема схожі, але якщо у вас проблема виникає саме після зав’язки, 90% імовірності, що ви недотягнули планування.
У мене були недописані повісті і романи, які гальмували саме після зав’язки, бо не дуже було ясно, а що далі? Для себе вивела дві формули рішення:
Якщо герої вже вирішили конфлікт зав’язки, то фактично робота завершена, або ж треба придумувати їм новий конфлікт. Перегляньте, чи точно цій роботі потрібен великий об’єм. Якщо так, повертайтеся до планування.
Якщо ж герої ще не вирішили конфлікт, то вони мають це зробити, інакше історія не завершена. Вигадайте, як герої виберуться зі своїх пригод, сплануйте розв’язку і як герої її дістануться. Коли готово ― повертайтеся до написання.
Тож, щоб не застрягнути на зав’язці, плануйте. Зауважу, що план не обов’язково записувати, він може бути у вас в голові, але він все ж має бути. Ви можете запланувати героїв і вони самі проведуть вас по сюжету, або спланувати сюжет і підігнати під нього героїв. Обирайте цікавий вам варіант і беріться до роботи.
Небажання писати далі на будь-якому іншому етапі твору, проблема другого акту
Різниця з минулою проблемою в тому, що ви знаєте що писати далі, але вам не цікаво.
Проблема, з якою я стикалась мало не в усіх написаних оріджах і ніколи у фанфіках. А знаєте чому? Бо фандомні персонажі мені були цікавіші за власних. Однак варто було додати власним персонажам додаткових цікавих рис та відповідних їм конфліктів, то справа як пішла…
Ближче до суті, якщо вам не цікаво писати, то або ви не докрутили своїх персонажів і це недолік планування, або ж ви обрали недостатньо сильну мотивацію для себе і тепер вона для вас не працює.
Щоб подолати проблему, визначте який варіант ваш і або шукайте нову мотивацію, або ж додатково плануйте персонажів чи їх пригоди. Те що вам нудно писати, скоріш за все буде і нудно читати.
Небажання закінчувати твір, бо ідея надто проста, нецікава
Чернетка «Інше місто» писалась в січні-лютому 2022 року. Коли за 5 місяців я сіла її перечитати, то усвідомила, що… воно якесь тепер примітивне і не на часі. Але я постійно падаю в помилку незворотніх витрат і не здатна полишити рукопис, якому приділила стільки часу. До того ж я планувала подати його видавцю ― у мене була ціль.
Переглянувши рукопис, я знайшла в ньому іншу, цікавішу ідею, і зробила її основною. Звісно, це лише мій спосіб вирішення цього питання, але якщо вам теж шкода витраченого на написання часу і ви готові приділити ще певну кількість редагуванню, це дуже гарний вихід з ситуації.
Якщо не можете обрати іншу ідею з наявних самостійно, зверніться по допомогу до друзів чи письменницької спільноти. Чати НаНоРайМо, Аркуша, Влада Сторітейлера або ж Юлії Кубай активні круглий рік, в соцмережах теж достатньо письменників. У творчих головах повно цікавих ідей, може якась вам зрезонує.
Тож, з проблемою допоможе розібратися ціль (закінчити твір) і редагування. А також спілкування з тими, хто поділяє ваш інтерес до письменництва.
Низька оцінка власної творчості
Я тривожненька людина і тому доволі часто заганяюсь через те, що пишу. Іноді загони сильніші за мене і я щиро вірю, що ті 100 тисяч слів тексту написані марно.
Але мене це не спиняє, бо коли загони стають сильніші, я відкриваю рукопис і питаю в себе: що саме тобі тут не подобається? Бо «погано» ― широке поняття. Як тільки ви звужуєте його до конкретики, то скоріш за все вже матимете відповідь як зробити краще. Тоді можна братися до редагування і виправляти.
Якщо ж ви не знайшли відповідь самостійно, то повторюйте дії з минулого пункту: побалакайте з друзями чи іншими авторами.
Професійна спільнота в принципі дуже круто допомагає зростати над собою, тож не нехтуйте чатиками. Навіть якщо ви не плануєте навчитися писати краще, інші творці можуть допомогти вирішити якісь точкові проблеми рукопису, з якими розібратися самостійно не виходить.
Отже, з низькою оцінкою творчості допомагає боротися редагування. Не хочеться редагувати? Перегляньте ціль і мотивацію.
Відсутність фідбеку
Я вже писала раніше, що мотивацію фідбеком легко втратити, але все ж ми всі так чи інакше залежні від оцінки оточення. Довго працюючи над чимось ми потребуємо компліментів.
Для себе я вирішила це питання, домовившись з чудовою людиною на альфа-рідерство, а також активно ведучи соцмережі. Альфа-рідерка читає написану мною чернетку, дає зворотній зв’язок, пропозиції, зауваження. Мені це допомагає рухатися далі і розуміти, що робота все ж вартісна. Соцмережі ж допомагають не почуватися зовсім самотньою і непотрібною у своїй творчості.
Але зважайте, це додаткова мотивація, а не основна. Продумуйте мотивацію наперед. Краще завчасно уникнути цієї проблеми, аніж потім розбиратися, вже коли зустрілися з нею.
Творче вигорання
Тут важливо розрізняти стан «не хочу писати» і «не можу писати». Попала в таке, коли закінчила «Супергероя зі Святошина». Якщо ви звернули увагу, то оцінка задоволеності процесом у цього рукопису найнижча серед вибірки та й взагалі в моїй практиці. Частково це пов’язано з тим, що це перша велика робота українською, а частково великою завантаженістю в той період життя.
Я не психолог, щоб тут щось радити, тому лише поділюся своїм досвідом виходу зі вигорання. Я дивилась фільми, серіал, багато читала, грала в ігри, відпочивала. Багато часу приділила саме плануванню наступного твору, намагалась знайти в ньому те, що було б цікаво писати мені на кожному етапі. Мені, а не читачеві. І звісно, перша робота після виходу з того стану теж давалась важко, але далась, і після неї справи пішли значно легше та краще.
І ще кілька проблем, коли ви вже навчились писати регулярно
По наступних проблемах я не знайшла відгуку в опитуваній вибірці, однак можливо комусь з читачів цього матеріалу відгукнеться, тому, от мій особистий список загонів:
Нездатність вийти зі звички.
Коли звичка вже сформована, зупинитися дуже важко. Це настільки в’їлося, що якщо я не пишу два дні підряд, то починаю надмірно тривожитися і почуватися прокрастинаторкою вищого рівня. Тому я не зупиняюсь і це не рідко приводить мене у другу проблему.
Написання зайвого.
Пишучи без плану, вже не раз заходила в сюжетні тупики, просто тому, що стандартно виконувала норму написаного на день і не надто турбувалась що там далі буде. Не турбувалась, поки не усвідомлювала, що не знаю про що писати. І що через це вибиваюсь з плану. Зараз намагаюся вирішити цю штуку детальнішим плануванням напередодні етапу написання.
Гонитва за великими цифрами.
Мені здається, що як я напишу менше денної норми, або менше ніж минулого дня, то кудись не встигну, хоча підрахунки показуються, що все я встигаю. Це теж частина тривожки, намагаюся боротися з нею відпочинком та самоусвідомленням.
Який результат ви отримаєте, якщо писатимете регулярно
А тепер до найприємнішого. Якщо ви навчилися долати всі вищеописані перепони і навчились писати регулярно, на вас чекає нагорода! 4 надприродні переваги, які дає регулярне письмо:
Вас більше не лякають великі об’єми.
Я зараз не кажу, що ви на раз-два напишете серію з дев’яти книг, ні. Але раніше 50 тисяч слів для вас було недосяжною вершиною, а тепер ― це всього лиш до трьох місяці регулярної роботи.
Чим довше ви пишете регулярно, тим швидше ви видаєте великі об’єми. Ви вчитеся швидше друкувати, швидше думати, формулювати думки у речення та писати одразу, а не після довгого налаштування на чистий аркуш. Тепер для вас письмо ― це щоденний ритуал, як почистити зуби. Він не страшний і тим паче не складний.
Ви ростете над собою.
Регулярне письмо ― це регулярна практика. Якщо ви не нехтуватимете перечитуванням та редагуванням, то за кілька місяців помітите, що все частіше і частіше вам подобається написане. Пишіть, перечитуйте, аналізуйте, змінюйтесь і ставайте краще.
Зараз я подовгу зависаю над формулюваннями лише для дуже важливих сцен. Все інше пишеться на льоту і пишеться майже одразу гарно. Дивлячись на сьогоднішні рукописи і рукописи річної давності я бачу прогрес і він мені подобається.
Ви легше долаєте творчі проблеми.
Ви ж не лише пишете регулярно, але і регулярно долаєте супутні труднощі. В перший раз це складно, але коли ви зустрічаєтеся з ними вдруге, то вже знаєте, як з ними працювати. На четверту-п’яту зустріч з проблемою ви вже навіть не називаєте це проблемою.
Це, звісно, не означає, що проблем не буде взагалі, але подолати стартові найскладніше, повірте мені. А пройшовши їх один раз, ви навряд серйозно застрягнете в них знову.
Ви не забуваєте, що пишете.
Знайома ситуація, коли написавши 20 сторінок, ви відклали рукопис, а повернувшись за місяць не можете згадати що мало бути далі? Напишіть все одразу і подібна проблема перестане для вас існувати.
Насправді вона перестає існувати і при наявності детального плану, але це матеріал для іншого допису.
Ви закохуєтесь в процес.
Доволі самовпевнено писати таке, але не думаю, що людина, яка ненавидить писати, зможе дуже довго триматися в темпі марафону. Ви або закохаєтесь в свою творчість, або закинете її. І якщо закохаєтесь, то вона заграє новими кольорами не лише для вас, але і для ваших читачів.
Я багато пишу в соцмережах про те, які у мене класні роботи. Я абсолютно впевнена в кожній тезі, яку пишу в таких дописах, хоча я чудово бачу слабкі сторони тих творів. Може не одразу, з часом, але бачу і це ніяк не заважає мені їх любити лише сильніше.
Робити те, що любиш ― це прекрасно і я сподіваюсь, що мій допис допоможе вам знайти цю любов в письменництві.
А тепер, короткі підсумки
Не обов’язково писати щодня, щоб писати і творити регулярно. Займайтесь регулярно редактурою, плануванням промоцією і чергуйте цю діяльність в потрібній вам пропорції.
Щоб привчити себе писати регулярно, вам потрібні мотивація, ціль, план, трекінг і дедлайн.
Впродовж входження в ритм регулярного письма, ви можете зіштовхнутися з такими проблемами, як:
відсутність ідей/натхнення писати далі зав’язки;
проблема другого акту;
втрата інтересу до ідеї твору;
низька оцінка власної творчості;
відсутність фідбеку;
творче вигорання.
Мотивація, ціль, план, трекінг, дедлайн та редагування допоможуть вирішити ці проблеми.
Навчившись писати регулярно, ви:
більше не боятиметесь великих об’ємів;
виростите над собою.;
легше долатимете творчі проблеми;
не забуватимете що пишете;
полюбите свою творчість.
