Давні люди були не тільки гарними мисливцями, які могли видобути м’ясо бізона чи оленя. Важливу значимість їхнього раціону становила їжа рослинного походження та морепродукти.
Зміни у поживному раціоні наших давніх предків зіграли важливу роль в еволюції приматів. По суті, їх перехід до всеїдності дав велику перевагу над «вегетаріанськими» видами, такими як, наприклад, Paranthropus robustus (масивні парантропи, вид викопних вищих приматів, що існував близько 2 млн. років тому), які виявилися тупиковими гілками еволюції. Судячи з усього, розвинена масивність черепа парантропів, яка була необхідна для пережовування грубої рослинної їжі (щільні листя трав’янистих рослин), послужила однією з причин того, що ці древні примати вимерли. Однак ті австралопітеки, які обрали шлях всеїдності, змогли отримати більш високу адаптивність до природних умов, які постійно змінюються. Поступовий перехід на м’ясоїдіння та вживання в їжу порівняно м’яких рослин, видобуток яких міг бути прив’язаний до певного сезону, сприяли більшій різноманітності харчової поведінки. Все це в перспективі давало великі еволюційні переваги всеїдним австралопітекам і раннім Homo.
Відтоді минули мільйони років і на сьогоднішній день ми являємося нащадками тих самих всеїдних приматів, які не просто вживають різноманітну їжу, а й єдині серед ссавців, які її ретельно готують, і навіть роблять із цього кулінарне мистецтво. Однак говорити про те, що їли наші давні предки в палеоліт дуже непросто.
Дані археології дають досить мізерний матеріал з цього питання, проте ті «крихітки», які вдається витягти і досліджувати, дозволяють більш конкретно говорити про деякі важливі деталі. Головна складність полягає в тому, що кам’яна доба фактично не зберегла залишків їжі, а також речей з дерева, листя або шкіри, які могли б використовуватися як інструменти для приготування їжі.
Варто згадати про методику ретельного аналізу нальоту на зубах давніх людей. Справа в тому, що частинки їжі, що залишаються на зубах, поступово розкладаються до неорганічних елементів, що містять стабільні ізотопи азоту та вуглецю. Ізотопні мітки мають таку особливість, що вони зберігаються чи змінюються певним чином. Наприклад, більш важкі ізотопи азоту в більшій кількості знаходяться в тканинах травоїдних тварин, ніж у рослинах, відповідно, в тканинах хижаків їх ще більше. Різне співвідношення вуглецю та азоту в залишках їжі дозволяє з’ясувати, який раціон сформувався у носія знайдених зубів.
Щоб не заглиблюватися в дуже глибокі нетрі нашого еволюційного минулого, зупинимося на епохах ближчих до нашого часу — середнього та верхнього палеоліту, тобто період, який тривав приблизно від 200 000 до 11 000 років тому. Судячи з усього, давні люди мали сокири, списи та інші заточені знаряддя, які дозволяли їм колективно полювати на диких бізонів, турів, ведмедів, червоних оленів, кабанів, мамонтів, носорогів і навіть на ослів, гієн та птахів. Однак полювання — захід ризикований та небезпечний, адже умовний ведмідь чи мамонт міг дати серйозну відсіч мисливцям. Далеко не всі могли повернутися з полювання цілими. Серед вчених склалася точка зору, згідно з якою полювання велося, скоріше, для престижу перед жінками, ніж заради щоденної їжі, тому частіше до раціону давніх людей входила, скоріше за все, рослинна їжа. Ягоди, зелень, фрукти, гриби, овочі, горіхи, насіння, мед — це ймовірні кандидати, які складали раціон мисливців та збирачів. Збирання корисних для харчування рослин було, судячи з усього, не менш важливим заняттям, ніж полювання.
Серед вчених склалася точка зору, згідно з якою полювання велося, скоріше, для престижу перед жінками, ніж заради щоденної їжі, тому частіше до раціону давніх людей входила, скоріше за все, рослинна їжа.
Останнім часом накопичується безліч різних свідчень (наприклад, археологічні знахідки з Португалії віком близько 100 000 років) про те, що давні мисливці та збирачі активно вживали рибу, молюски та крабів. Принаймні, вчені виявляють у великій кількості останки раковин молюсків не тільки на кроманьйонських стоянках, але і там, де знаходилися неандертальці. Цікаві знахідки були виявлені у печері Мосеріні (Moscerini), яка знаходиться на західному італійському узбережжі у провінції Лаціо (регіон Італії, відомий історично також як Лаціум). Там була виявлена величезна кількість раковин, які були оброблені та заточені ручним способом для подальшого застосування. Серед майже двох сотень знайдених раковин близько 40 артефактів, ймовірно, були підняті з морського дна, оскільки мали гладку поверхню. Виходить, що давні неандертальці не просто створювали корисні інструменти з раковин, а й занурювалися на їх пошуки на морську глибину і, ймовірно, вживали в їжу морепродукти. Вчені відзначають, що давні пірначі вирушали за здобиччю на глибину до чотирьох метрів, і це могло бути для них повсякденною справою. Артефакти, знайдені в цій печері, датуються віком близько 70 000 років тому.
Ще одна цікава знахідка пов’язана з печерою Кударо (Грузія), в якій було виявлено безліч кісток лосося. Дослідники провели біохімічний аналіз, який твердо вказав на те, що риба добувалась неандертальцями в річках неподалік від Кударо. Виходить, що не лише великі копитні були предметом харчового інтересу неандертальців, а й риболовля. Раніше вважалося, що така варіативність харчової поведінки була властива лише кроманьйонцям, які не тільки полювали, збирали рослини, а й ловили рибу; тепер про це можна говорити і щодо неандертальців.
Виходить, що не лише великі копитні були предметом харчового інтересу неандертальців, а й риболовля.
Все частіше дослідники наполягають на тому, що вживання морепродуктів давніми людьми мало позитивні наслідки для покращення їх когнітивних здібностей, оскільки кислоти, які містяться в морській рибі, дуже благотворно впливали на мозок. Можливо, якби риба була цілком виключена з раціону давніх предків, то еволюція Homo могла б піти трохи по іншому напрямку.
Можливо, якби риба була цілком виключена з раціону давніх предків, то еволюція Homo могла б піти трохи по іншому напрямку.
Що ж в результаті? Наші знання про раціон давніх людей це, як правило, реконструкція. Антропологи вибудовують модель із фактів, які вдається зібрати. Зрозуміло, до нас дійшли залишки кісток численних тварин, які стали для предків частиною «кухонного столу», проте до нас не дійшли останки рослинної їжі: шкаралупа горіхів, кісточки різних плодів, які, як правило, повністю розкладаються, ще активніше це відбувається з зернами, кореневищами, бульбами. Також у вчених є підозра, що давні їдці могли вживати мед, ягоди та гриби. Як бути із цим? Жодних свідчень про все це не залишається. Тому говорити про те, що раціон давніх людей складався лише з видобутого м’яса, оскільки ми маємо кістки, було б неправильно. Судячи з знахідок, ми маємо неповну картину того, чим харчувалися мисливці та збирачі. Проте, хочеться думати, що прагнення всеїдності дозволило людям кам’яної доби мати досить різноманітну їжу.
Джерела:
Paola Villa, Sylvain Soriano, Luca Pollarolo et al. Neandertals on the beach: Use of marine resources at Grotta dei Moscerini (Latium, Italy) // Plos One. Published: January 15, 2020.
Rasika A. Mathias,Wenqing Fu, Joshua M. Akey et al. Adaptive Evolution of the FADS Gene Cluster within Africa // Plos One. Published: September 19, 2012.
