Для того, щоб ви полюбили дорогу, потрібен мотоцикл.
Два колеса, а не чотири. У цьому випадку менше означає краще. Треба, щоб ви сиділи безпосередньо на моторі. Щоб ви повертали усім тілом, а не тільки кермом. Щоб ви відчули зрив колеса при гальмуванні, та не боялися цього. Не боятися - означає контролювати. Вам потрібен повний контроль за межею людських можливостей і для цього відчуття вам потрібен мотоцикл.
Володіти мотоциклом це як володіти прирученим драконом. Він міг би вас з`їсти або спалити, якби не був дресованим. Отримати адреналін та естетичне задоволення можна просто стоячи поряд, у себе в гаражі, на стоянці чи на узбіччі порожньої дороги. Крім зору, ми можемо порадувати й слух. Для цього заводимо мотоцикл і насолоджуємось урчанням мотора і папбканням вихлопної. Папб-папб-папб-пах. Вібрації. Вібрації звуку проникають у нас, у мозок, у серце і в душу. Також вібрації самого мотоцикла, характерні для роботи мотора на холостому ходу. Ви відчуваєте їх поклавши одну руку на ручку газу, а іншу на бак, притулившись ногою до сідла. І є щось, що ви обов`язково зробите. Погазуєте, спочатку легко, а потім все сильніше і сильніше. Ви не впораєтеся із цим бажанням, це як інстинкт чи то пак хапальний рефлекс. Нервова система приєднана напряму до ручки газу, оминаючи мозок. Ви хочете почути звук мотоцикла на високих обертах і ви це отримаєте. Ви почуєте його, а ще, ви почуєте щось цікавіше, звук з вихлопної на скидання газу. Такий незадоволений ніби гарячі гази вихлопу не хочуть виходити, їх випихають у спину, силоміць. На деяких мотоциклах ці звуки схожі на постріли, на інших схожі на човгання старечих ніг у капцях. У будь-якому випадку це прекрасні звуки, як музика.
То ви вже полюбили дорогу? Таку ненависну і набившу оскому дорогу, коли ви за кермом автомобіля. Тоді проїдьте її мотоциклом. Ями, нерівності, лежачі поліцейські, кругові розв`язки, повороти та навіть затори будуть вам у задоволення. Одні полюбляють їхати в нікуди. Просто так, їхати заради їзди. Інші, хочуть мати ціль, точку прибуття і потім відбуття коли нагадаються вертатися домів. Це може бути просто кава за сто кілометрів від дому. Чи місце сили десь посеред лісу на закінченні асфальтованих доріг. Це може бути рух по колу. По великому, великому колу, на цілий день. Коли дорога туди й назад це дві зовсім інші дороги.
Отже, ми в сідлі. Наш дракон сильний, швидкий і приручений. Пихкає жаром. Ми бачимо далеко і навкруги, ми чуємо багато, набагато більше і далі ніж люди в автомобілях. Ми відчуваємо всі запахи та рух повітря на своєму тілі. Сила нашого мотоцикла передається нам, у крові з`являються домішки бензину, у голові з`являється відчуття володіння простором і часом. Рушаємо. За якихось три-чотири кілометри ми вростаємо в сідло, налаштовуємо всі рефлекси, розігріваємо мотоцикл і себе. З цього моменту починається чистий дзен і забуття. Всі проблеми, турботи й страхи відступають в бік. Наша голова починає працювати як гірський струмок або грозовий вітер. Винятково прокладає дорогу і керує організмом, тобто мотоциклом. Ви хилитесь у поворотах, проходите їх по ідеальній дузі, миттєво визначаєте траєкторію проїзду через затор, перемикаєте швидкість вверх і вниз з однаковим задоволенням. Підгазовуєте у тунелях та серпантинах, рвучко стартуєте на прямих. Дорога стелиться під колеса і ви їй вдячні за нескінченність. Люди звертають на вас увагу, вони здогадуються як вам зараз, вони знають, що ви відчуваєте себе крутим і ви знаєте, що вони знають. Від цього хочеться театрально поїхати в горизонт і залишити їх із цим враженням навіки.
