Ortum – Ouroboric (EP, 2025). Рецензія

Слухати: https://distrokid.com/hyperfollow/ortum/ouroboric

Минулого тижня на горизонті слухачів знову з’явилися молодики, до яких я останнім часом ставлюся позитивно й радію, коли вони випускають нові релізи, навіть якщо раніше доводилося їх критикувати. Звісно, Ortum дуже любить київська тусовка за живі та яскраві перформанси. Тут хлопці дійсно викладаються на повну, користуючись своїм досвідом. Хоч це й молода кров, але перспективна, з хорошим потенціалом на майбутнє.

Дебют відбувся лише торік у травні — синглом Posthumous Feast, але вони вже встигли запам’ятатися живими виступами й полюбитися слухачам навіть більше, ніж студійними роботами, судячи зі статистики прослуховувань. Мініальбом Ouroboric став для хлопців дебютним після трьох різних за стилем синглів.

Як це часто буває нині, більшість гуртів, коли випускають мініальбом чи LP, спершу викладають половину матеріалу у вигляді синглів, або ж до прем’єри готового ЕР лишається всього один новий трек, а решта — вже відомі пісні. На жаль, так гурти самі руйнують момент очікування. Маю віддати належне Ortum — вони випустили ЕР повністю зі свіжого матеріалу. Сюди цілком могли увійти треки “Контроль” або “Діра”, тим паче, що тематично вони підійшли б, але гурт вирішив порадувати нас абсолютно новими піснями. За це я вже встиг подякувати хлопцям наперед.

На своєму першому ЕР Ortum загалом продовжують розвивати стиль, розпочатий раніше: схрещувати дезкор і мелодик-дезметал в єдиний сплав, так ніби вони гурт зразка 2012 року. ЕР звучить впевнено, технічно, з прогресивними відтінками; помітно, що тут більше уваги приділили звучанню та серйозніше попрацювали в студії.

Однойменний трек Ortum одразу навіяв асоціації з Alterbeast, де технічність виходить на передній план, але не заважає грув-елементам, які своєю чергою тримають нерв композиції. Вона побудована навколо складних технічних мелодій і неокласичних фрагментів, а щоб це не виглядало надто “по-задротськи”, хлопці нашаровують мелодичні елементи й уміло утримують рівновагу на хиткому мосту.

Поєднання неокласики, груву та МДМ — саме те, що мені найбільше до вподоби. Тут склалися всі карти моїх смакових запитів: і техніка, і кач одночасно. При першому прослуховуванні найбільше вразив трек “2012”, але зрештою найцікавіші смаколики приготовано таки в Ortum. Чого варте тільки те гітарне соло, що так добре розбавляє різноманітність/

Тож якщо ви любите дезкор з нетривіальними музичними рішеннями, але щоб була і мелодика, і колотнеча, сміливо раджу цю пісню.

А трек “2012” — українськомовний. Гурт продовжує дотримуватися балансу двомовності у своїй творчості. Подобається він тим, що тут легко розчути слова. Пісня про відчуття навислої загрози апокаліпсиса, малює уявну картину загибелі людства, яке, на думку фронтмена, заслужило на смерть за ті вчинки, що чинить на землі.

Загалом тема зрозуміла й доволі затерта для металу, тож нічого нового в ліриці я для себе не почув. Не можу сказати, що така тематика резонує зі мною, але музично мініплатівка змушувала мене відтворювати пісні по кілька разів під час написання цього тексту.

Я все ж сподіваюся, що назва треку — це відсилка до феномену 2012 року. Або ж це просто теорія в яку я хочу вірити, й насправді тут немає жодної прив’язки до 2012-го. Проте в такому випадку мені бракувало б критики есхатологічних вірувань, які тоді набули світового масштабу, і були б дуже доречними у фабулі цього ЕР. Бо, як на мене, критики релігії багато не буває. Наразі найцікавіше цю тему обіграли Blind8 і Garmata Syndicate у треку “Хто вирішив”.

Музично “2012” мені заходить трохи менше, але це все ще міцна й рівна робота з середньотемповим дезкором, що домінує, та наявними МДМ-вкрапленнями. Хоча мені й здається, що баланс тут розподілений майже порівну: є і каверзні рифи, і красиве гітарне соло наприкінці, властива дезкору вокальна техніка, яка нагадує The Black Dahlia Murder. Та все ж чутно, що другого компоненту трохи більше.

Для мене цей трек дещо передбачуваний у своїй простоті: він не вибухає й не навалює неочікуваних моментів, якими хлопці вже встигли мене розбалувати в однойменному треку.

З мінусів, найбільш очевидним, на мій погляд, є те, що Ortum досі перебувають у пошуках свого звучання. Матеріал, хоч і міцно скроєний та з хорошим продакшном і мастерингом М. Андронаті, усе ще неоднорідний і не має чітко впізнаваного обличчя. Обкладинка — супер примітив з уроборосом, що поглинає себе. Таке вже було в Telema, Erai, YAD Band, Okazia та в багатьох інших. Тому й ЕР не вистачає власного характеру. Поки що це зіграний і дуже якісно відтворений зразок металу, складений із різних референсів. В одній пісні вони видають технічну “рубку” в дусі TBDM та Alterbeast, в іншій спрощують звучання до МДМ, не забуваючи про Arkaik, а в третій — грають мейнстримовий дезкор.

Втім, порівнюючи з попереднім матеріалом, ЕР безумовно звучить краще, а хлопці помітно виросли у професійному плані. Я не сумніваюся, що вони знайдуть свій звук і стиль.

ЕР вартий вашої уваги. Як для дебюту — це більш ніж гідно. Мені подобається впевненість Ortum і їхнє вміння грати круті технічні мелодії без показухи. За винятком кількох очевидних недоліків, реліз цілком потрапляє у мій плейлист єбейшого металу з України.