Я ховаюся під повіками серпневого вітру
Маскуюся під біль у твоєму серці
Скоро знову засинатимуть квіти
І залунає осіння терція.
Я розливатимусь по душам втомленим,
Як коктейлі із літнім сонцем.
Говоритиму з дощами й грозами,
Як поети говорять з богом.
Все минає - і все минеться,
Змиє вересень всю оману.
Кожній блискавці - чорне небо,
А свідомості кожній - карма.
Скільки в мене світанків вкрало
Сяйво місяця і натхнення...
Все минеться - і все минає,
Як і біль у твоєму серці.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 9 червня
Більше від автора
відбитки дат
поезія із самого дна воєнно-зимової апатії
Теми цього довгочиту:
Віршіскутий лютим
актуалізація сумнівів у власній необхідності та реалізованості в ролі поета
Теми цього довгочиту:
Поезіясвідчити
весь оцей зайвий і трохи притягнутий за вуха фаталізм
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
Дощеві етюди
На небі крицеві хмари, Танцюють неначе примари. Сонце... блідно-крицеве небо відблиск проміння в деревах. Із зарошених віток
Теми цього довгочиту:
ВіршіСніг
Тануть страхи і жахіття всі видаються сном, сніг - порятунок, як дев'яносто перший псалом.
Теми цього довгочиту:
ВіршіТеми цього довгочиту:
Поезія
