Я ховаюся під повіками серпневого вітру
Маскуюся під біль у твоєму серці
Скоро знову засинатимуть квіти
І залунає осіння терція.
Я розливатимусь по душам втомленим,
Як коктейлі із літнім сонцем.
Говоритиму з дощами й грозами,
Як поети говорять з богом.
Все минає - і все минеться,
Змиє вересень всю оману.
Кожній блискавці - чорне небо,
А свідомості кожній - карма.
Скільки в мене світанків вкрало
Сяйво місяця і натхнення...
Все минеться - і все минає,
Як і біль у твоєму серці.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 9 червня
Більше від автора
відбитки дат
поезія із самого дна воєнно-зимової апатії
Теми цього довгочиту:
Віршіскутий лютим
актуалізація сумнівів у власній необхідності та реалізованості в ролі поета
Теми цього довгочиту:
Поезіясвідчити
весь оцей зайвий і трохи притягнутий за вуха фаталізм
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
ВіршіJean Nicolas Arthur Rimbaud
Поет стає ясновидцем завдяки тривалій, наполегливій та свідомій відмові від того, що кажуть йому органи чуття. Кожна форма любові, або страждання, або божевілля; він відшукує в собі, він випиває кожну отруту в собі і залишає тільки їхні квінтесенції. Це невимовна тортура,..
Теми цього довгочиту:
Цитата
