Остап Вишня був одним із найвідоміших представників літературно-мистецького покоління “Розстріляне відродження”, він один із небагатьох культурних діячів чиє життя не забрали “сталінські репресії”. Виникає питання: “Як йому вдалося залишитися живим? Можливо його врятував гумор?”
Успіх письменника розлетівся по усій території Радянського союзу, але було зрозуміло, що в ньому була і своя небезпека. Звісно, комуністичну партію не влаштовувала популярність гумориста, та ще й вона виникла здебільшого на темі висміювання комуністичної буденності.
На мою думку, жарти про дії тоталітарного режиму ще більше вдаряли по репутації тодішньої вдали. Ув'язнений до виправно-трудового табору на щастя письменник не зустрів там свою смерть, а згодом повернувся до сім'ї та творчості, відомо, що НКВС відпустили його на волю, літературознавці та дослідники творчості Остапа Вишні ще досі не можуть дати відповіді, як він врятувався.
У літературній діяльності Остапа Вишню можна вважати класиком та новатором сатиричної прози 20-го століття. Саме він один з небагатьох надав нових фарб тогочасним гумористичним творам. Ще у школі вивчаючи його “усмішки” неможливо було не помітити простоту мови автора у його творах. Він був справжнім майстром пера, адже для героїв його фейлетонів написані рядки Остапом нерідко звучали як “вирок”.
Більшій читацькій аудиторії український письменник відомий своїми прозовими творами, не виключено, що така тенденція зароджується ще у школі на уроках літератури. Проте вагомий внесок Вишня також зробив і у видавництві, тут він не зрадив собі та почав писати свої фейлетони в українському сатирично-гумористичному ілюстрованому часописі “Перець”. Журнал був наповнений карикатурами та творами, що висміювали політичну владу та її вчинки. Хоч й історія журналу була досить буремна, цією працею у часописі Остап Вишня й усі інші автори, своїм талантом кожного разу показували непокору “сталінському режиму”.
Висвітлювання через гумор суспільно важливих тем допомагало журналу “Перець” ставати все більше популярним серед мас, а значить люди могли хоч і в такий досить незвичайний спосіб, на ті роки, зробити якісь важливі висновки про свої цінності та погляди.
Цікавим фактом є те, що сучасники не покинули справу Вишні та журнал “Перець” видавався вже у часи незалежної України та мав свою прихильну аудиторію.
Остап Вишня важлива особистість в історії української літератури та в її подальшому розвитку. Він приклад того, що можливо знайти свій оригінальний шлях творчості, а сенси його гумористичної прози будуть повчальними та актуальними ще десятки років для багатьох.
P. S. Дякую за ваші реакції:)
