памʼятаєш ми сиділи на лавці
і вели розмову?
суть, якої я не могла згадати до сьогодні.
Наснився мені сон, ніби ми разом
я точно не памʼятаю, що це було острів чи парк, але то й не важливо, зовсім ніяк
ми сиділи плече до плеча
я відчувала запах твоєї пропаленої димом від цигарки кофтинки
не навиджу його, але тебе ж полюбила
то сиділа, так би й мовити, терпіла
ніжні промені сонця, яке вже сідало
ласкали твоє обличчя
ти виглядав дивовижно.
Жаль, це все був тільки сон,
Зараз ти не скажеш «привіт»
Хоча раніше готовий був продати світ,
Щоб бути разом…
А та розмова закарбувалася в памʼяті на довго
Як її стерти? Де дорога?
