Перший вершник класизму — Букток.

Букток страшне слово, що лякає псевдо інтелектуалів чи маркетинговий хід для книгарень, що маскують передруковані фанфікі з АО3 під шедеври зарубіжної літератури. Загалом будь-яку читаючу людину букток не може обійти стороною. Ви або ненавидите його і приприсуєте до нього лише Коллін Гувер та інші твори націлені на легке читання без великої кількость вдумування, ну або ж ви відноситиесь до іншого боку буктоку. Він у свою чергу лежить через окан срачів з приводу що таке література, чого одна книжка краще ніж інша і чому варто бойкотувати певних авторів. Той бік буктоку завалений dark academia, дрочкою на Достоєвського, Камю і Донну Тартт. Choose your caracter як то кажуть.

Сама я переважно знаходжусь на обрисі саме закордонного буктоку, тому говоритиму виключно за нього.Ба більше я впевнена що на друкарні достатньо авторів що знають про укрбукток більше ніж я.

Також заради простої чесності і щоб врятувати себе від усіх майбутніх наїздів щодо моєї анти інтелектуальності, і взагалі яке я маю право вказувати людям що читати головне що вони читають, скажу відразу, що це моя думка і взагалі підіть почитайте що в мене написано в біо, заради Бога.

Одною з ключових рис буктоку є поділ літератури на хорошу та погану. Чому Коллін Гувер ввжається поганою письменницею а наприклад Донна Тартт хорошою. Звичано що порівнювати двох це страшне богохульство адже Тартт дійсно пише у абосолютно іншому стилі і про інші речі, але значення цієї гіперболи вам зрозуміле. Якщо ж ми закриємо очі на питання якості, пропрацьованості то все зводиться до простого класизму.

Класизм у буктоці це явище на яке важко закрити очі. “Я читаю книги написані не задля фінансвого прибутку а для духовного втілення автора та просвітлення щодо соціальних тем” тощо. Література як маркер соціального статусу чи належності до певного культурного прошарку суспільсва це не нове явище, але ніде ви не побачите його краще ніж у буктоці. Більшість тих хто читає Достоєвського, та називає Камю філософом бажають того аби їх вважали чимось типу інтелектуальнох еліти ТікТоку.

Зображення піна-розповіді
https://fr.pinterest.com/pin/67694800642782739/

Разом з класизмом часто поруч іде створення то глорифікування процессу читання та обговоення літератури. Просто сісти і читати книгу вже не достатньо. Читання перетворюється на процес що межує з ритуальним. Показувати те що читаєш важливіше ніж читання і висновки яки ти робиш з певних жанрів літератури.

Саме це і є основною проблемою буктоку. Усі оглдяи куплених книжок чи що я прочитав/тала за рік, день, місяць і т. д. Мають на меті або просування ідей суспільства споживання або псевдо інтелектуальну показуху.

Цікаво навть те що перше засуджується набагато менше ніж друге, з яскравим прикладом ситуації з філософським салоном.

Коментарі можете почитати самі, бо вони доволі смішні і бо розбирати кожен з них мені не до вподоби.

Аби не бути людиною що критикує перформативний інтелектуалізм інший але впивається своїм я все ж скажу що букток це непогана платформа для просування читання. Я іноді можу глянути огляд на книжки чи наприклад підбірки книжок за темою чи схожістю. І мені навіть доводилося читати і Колін Гувер і Донну Тартт і навіть Достоєвського. Класизм який висвітлено у цьому довгочиті існує в усіх культурних пластах, він не є явищем притаманним лише для літератури. Було б дивно звинувачувати у цьому букток, але як медіа часто роблять, ТікТок лише підносить соціальні тріщини суспільства.

Ніхто і не звинувачує людей у читання так званих “пляжних книг”. Розвиток літературного снобізму в який так охоче підливає масло в вогонь букток, це проблема індивідуального бажання виділитись змішана з синдромом головного персонажа. Все це місиво притрушене естетикою та нарцисизмом у його найніжнішому прояві. Voila! Насолоджуйтесь вашими книжками…

P.S.Фото з превью https://fr.pinterest.com/pin/653655333457280287/

Подивіться на цього дуже глибкого і звичайно що гарненького молодика хіба він е є уособленням thought son?

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
cyber_nephilim
cyber_nephilim@2Ql60Cl7HMUKR6Z

62Прочитань
3Автори
3Читачі
На Друкарні з 8 серпня

Більше від автора

  • Роздуми про автентичність, гонзо, та стандарти літератури.

    Хай навіть я згідна з тим, що школа чи університет це найгірше місце для показу своєї індивідуальності. Не варто забувати, що більшість з нас закінчили на друкарні саме через фізичну потребу випускати свою вербальну діарею хоч кудись.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • ДРУЖИНА БУЛА У ЩОЦІ КОЛИ ПОБАЧИЛА СВОГО ЧОЛОВІКА...

    Як так вийшло що одні й ті самі розривають горло кричучи Моє тіло моє діло,  одночасно роблять все аби ми не скористалися загальнодоступним правом будьякої людинии – самогубстом.

    Теми цього довгочиту:

    Shitpost

Вам також сподобається

  • Істота у дзеркалі

    Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпаки.

    Теми цього довгочиту:

    Жахи
  • Флешбеки в літературі

    Кинула черговий детектив. Інспектора викликали до керівництва. Перед дверима він згадує, що раніше в цьому кабінеті сидів його батько (5 сторінок кіндла). Потім після батька герой починає пригадувати мати

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Нива заголовків

    Задумався: а чи занадто лінивим буквалізмом є переклад назви китайського бестселлера «Червоний ґаолян»? Адже непідготовлена людина не відразу зрозуміє, що мова йдеться не про якогось комуніста-хунвейбіна, а про літерально червону сільськогосподарську рослину.

    Теми цього довгочиту:

    Переклад

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Істота у дзеркалі

    Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпаки.

    Теми цього довгочиту:

    Жахи
  • Флешбеки в літературі

    Кинула черговий детектив. Інспектора викликали до керівництва. Перед дверима він згадує, що раніше в цьому кабінеті сидів його батько (5 сторінок кіндла). Потім після батька герой починає пригадувати мати

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Нива заголовків

    Задумався: а чи занадто лінивим буквалізмом є переклад назви китайського бестселлера «Червоний ґаолян»? Адже непідготовлена людина не відразу зрозуміє, що мова йдеться не про якогось комуніста-хунвейбіна, а про літерально червону сільськогосподарську рослину.

    Теми цього довгочиту:

    Переклад