Букток страшне слово, що лякає псевдо інтелектуалів чи маркетинговий хід для книгарень, що маскують передруковані фанфікі з АО3 під шедеври зарубіжної літератури. Загалом будь-яку читаючу людину букток не може обійти стороною. Ви або ненавидите його і приприсуєте до нього лише Коллін Гувер та інші твори націлені на легке читання без великої кількость вдумування, ну або ж ви відноситиесь до іншого боку буктоку. Він у свою чергу лежить через окан срачів з приводу що таке література, чого одна книжка краще ніж інша і чому варто бойкотувати певних авторів. Той бік буктоку завалений dark academia, дрочкою на Достоєвського, Камю і Донну Тартт. Choose your caracter як то кажуть.
Сама я переважно знаходжусь на обрисі саме закордонного буктоку, тому говоритиму виключно за нього.Ба більше я впевнена що на друкарні достатньо авторів що знають про укрбукток більше ніж я.
Також заради простої чесності і щоб врятувати себе від усіх майбутніх наїздів щодо моєї анти інтелектуальності, і взагалі яке я маю право вказувати людям що читати головне що вони читають, скажу відразу, що це моя думка і взагалі підіть почитайте що в мене написано в біо, заради Бога.
Одною з ключових рис буктоку є поділ літератури на хорошу та погану. Чому Коллін Гувер ввжається поганою письменницею а наприклад Донна Тартт хорошою. Звичано що порівнювати двох це страшне богохульство адже Тартт дійсно пише у абосолютно іншому стилі і про інші речі, але значення цієї гіперболи вам зрозуміле. Якщо ж ми закриємо очі на питання якості, пропрацьованості то все зводиться до простого класизму.
Класизм у буктоці це явище на яке важко закрити очі. “Я читаю книги написані не задля фінансвого прибутку а для духовного втілення автора та просвітлення щодо соціальних тем” тощо. Література як маркер соціального статусу чи належності до певного культурного прошарку суспільсва це не нове явище, але ніде ви не побачите його краще ніж у буктоці. Більшість тих хто читає Достоєвського, та називає Камю філософом бажають того аби їх вважали чимось типу інтелектуальнох еліти ТікТоку.
Разом з класизмом часто поруч іде створення то глорифікування процессу читання та обговоення літератури. Просто сісти і читати книгу вже не достатньо. Читання перетворюється на процес що межує з ритуальним. Показувати те що читаєш важливіше ніж читання і висновки яки ти робиш з певних жанрів літератури.
Саме це і є основною проблемою буктоку. Усі оглдяи куплених книжок чи що я прочитав/тала за рік, день, місяць і т. д. Мають на меті або просування ідей суспільства споживання або псевдо інтелектуальну показуху.
Цікаво навть те що перше засуджується набагато менше ніж друге, з яскравим прикладом ситуації з філософським салоном.
Коментарі можете почитати самі, бо вони доволі смішні і бо розбирати кожен з них мені не до вподоби.
Аби не бути людиною що критикує перформативний інтелектуалізм інший але впивається своїм я все ж скажу що букток це непогана платформа для просування читання. Я іноді можу глянути огляд на книжки чи наприклад підбірки книжок за темою чи схожістю. І мені навіть доводилося читати і Колін Гувер і Донну Тартт і навіть Достоєвського. Класизм який висвітлено у цьому довгочиті існує в усіх культурних пластах, він не є явищем притаманним лише для літератури. Було б дивно звинувачувати у цьому букток, але як медіа часто роблять, ТікТок лише підносить соціальні тріщини суспільства.
Ніхто і не звинувачує людей у читання так званих “пляжних книг”. Розвиток літературного снобізму в який так охоче підливає масло в вогонь букток, це проблема індивідуального бажання виділитись змішана з синдромом головного персонажа. Все це місиво притрушене естетикою та нарцисизмом у його найніжнішому прояві. Voila! Насолоджуйтесь вашими книжками…
P.S.Фото з превью https://fr.pinterest.com/pin/653655333457280287/
Подивіться на цього дуже глибкого і звичайно що гарненького молодика хіба він е є уособленням thought son?
