Ця охоплена війною країна потребуватиме інвестицій історичного масштабу, щоб відновити економіку. Швидкі дії з боку українських та міжнародних зацікавлених сторін допоможуть зменшити ризики для приватних інвесторів.
За чотири роки війни великомасштабні руйнування інфраструктури, промислових об’єктів і житла завдали потужного удару по економіці та суспільству України. Навіть під час війни необхідно готуватися до масштабної післявоєнної відбудови – не лише щоб відновити втрачене, а й побудувати сучасну економіку. За нашими оцінками спільно зі Світовим банком на це може знадобитися близько $800 млрд інвестицій упродовж десяти років (24–30% річного ВВП). Перші п’ять років після завершення війни – критичний період: близько $360 млрд потрібно вкласти в підтримку промислового виробництва та відновлення довіри інвесторів і фахівців, аби уникнути затяжної економічної стагнації.
Успішна відбудова спиратиметься на два ключові фактори: наявність якісно підготовлених проєктів, здатних залучати банківське фінансування, і доступ до вигідних джерел капіталу. Потрібно одночасно готувати такі проєкти і зменшувати фінансові ризики (щоб кошти можна було залучити за помірними ставками). Наприклад, спеціальні фонди підготовки проєктів та їх ретельне опрацювання підвищують привабливість для банків, а комплексні механізми зменшення ризиків відкривають доступ до дешевших цін.
Міжнародне фінансування та зниження ризиків
Значну роль у відновленні України відіграватиме міжнародне кредитування. Проте кредитний рейтинг країни залишатиметься порівняно низьким навіть після війни, що ускладнюватиме доступ до зовнішніх позик і підвищуватиме їхню вартість. Тому критично важливо знизити ризики для інвесторів: це дасть змогу залучити більше міжнародних коштів за прийнятними умовами. Уже існують окремі інструменти зниження ризиків (наприклад, «Ukraine Facility»), але реальні масштаби потреб вимагають значного розширення таких механізмів. Ранній запуск цих ініціатив дозволить підвищити покриття існуючих фінансових програм і закласти інституційні основи для цільової підтримки відновлення.
Внутрішні обмеження та обсяги фінансування
Вітчизняних коштів не вистачить. Бюджет обмежений, а українські компанії та інвестиційні фонди не мають необхідних обсягів капіталу: вітчизняні фінансові та боргові ринки недостатньо стабільні. Тому Україна значною мірою залежатиме від міжнародних позик. За нашими розрахунками, у перші п’ять років потрібно залучити близько $120–140 млрд додаткового фінансування. Однак через високі макроризики та низький кредитний рейтинг іноземні банки й інвестори будуть обережними, підвищуючи вартість позик.
Для інвесторів зменшення ризиків є пріоритетом, адже це розширює доступ до міжнародного капіталу та знижує його вартість. Серед інструментів – портфельні гарантії і гарантії на перші втрати від мультисторонніх банків розвитку, страхування валютного та політичного ризику, експортні кредитні гарантії, заставні схеми тощо. Наш аналіз показує: гарантії від таких міжнародних банків (особливо в поєднанні з капіталом приватних інвесторів, що покриває початкові втрати) найкраще компенсують сукупні й окремі ризики. Вважається, що ця комбінація може знизити вартість приватних позик, роблячи раніше нерентабельні проєкти життєздатними.
Розширення інструментів зниження ризиків
Нині українська система підтримки фінансування має обмеження. Раніше програми зменшення ризиків були зорієнтовані на малі та середні підприємства, а інструменти для великих корпорацій і масштабних проєктів тільки з’являються і поки що не використовуються в повному обсязі. Жорсткі вимоги до структури власності банків і компаній, суворі стандарти ESG (екологія, соціальні норми, корпоративне управління) та тривала бюрократична перевірка звужують коло проєктів, які можуть отримати підтримку, й уповільнюють запуск великих програм. Крім того, значна частина існуючих механізмів надає кошти у формі кредитів, а не гарантій. Розширення гарантій і механізмів розподілу ризиків дозволить створити важіль («леверидж») і залучити більше міжнародних та вітчизняних кредиторів.
Залучення приватних інвестиційних фондів із капіталом, що покриває перші втрати (орієнтовно $2 млрд у перші п’ять років), допоможе зменшити потребу в дорогих пільгових ресурсах. Разом із позиками міжнародних банків розвитку це може забезпечити необхідні $120–140 млрд. Щоб підтримати довіру інвесторів, важливі також інституційні реформи: розвиток фінансових ринків, посилення стабільності регулювання та прозоре управління проєктами. Ключовим є злагоджена робота уряду, міжнародних банків і приватного сектора.
Управління та координація
Є два підходи до управління механізмами зниження ризиків. Основний варіант передбачає створення єдиного органу з представників уряду, донорів і фінансових інститутів (як у фондах Західних Балкан чи міжнародних кліматичних фондах). Перевага такого підходу – узгоджене спрямування коштів за визначеними пріоритетами та єдині стандарти оцінки проєктів і звітності. Недоліком є те, що створення органу займе час, а формальні процедури можуть бути надто жорсткими для оперативного реагування на потреби проєктів.
Альтернативний підхід – децентралізована модель, коли міжнародні банки розвитку працюють самостійно, координуючись із урядом тільки за потреби. Це забезпечує більшу гнучкість і швидкість, дозволяючи точно налаштовувати інструменти під конкретні сектори або проєкти. Але при цьому складніше контролювати, щоб кошти йшли саме на найважливіші завдання: без ретельної координації можливі дублювання й розпорошення ресурсів.
Основні кроки та реформи
Визначити пріоритетні галузі та проєкти в плані відновлення країни.
Адаптувати фінансові інструменти під потреби різних інвесторів, враховуючи специфічні ризики (наприклад, валютних коливань), та усунути бюрократичні бар’єри у доступі до фінансування.
Залучати міжнародні банки розвитку та донорів до додаткового фінансування механізмів зниження ризиків.
Оцінити зацікавленість іноземних фінансових установ до проєктів відновлення і формалізувати ефективний механізм управління та координації таких проєктів.
Проводити структурні реформи, особливо у фінансовому секторі, щоб згодом зменшити страхову надбавку, скоротити потребу в гарантіях і перейти до ринкового фінансування.
Висновки
Відновлення України потребує не лише величезних грошових вливань, а й злагодженої співпраці влади, міжнародних фінансових установ та приватного сектору. Розгортання дієвих механізмів зниження ризиків і прозоре управління проєктами з самого початку відновлення допоможуть мобілізувати необхідні інвестиції. Своєчасна підготовка навіть до завершення війни сприятиме тому, що відбудова розпочнеться швидко і еволюціонує в напрямі сталого, ринкового зростання.
Джерело — McKinsey
