Письменник щось тихо писав,
Ельфи, огри та тролі
переживання тихо вливав.
Коли стіну рушали,
Із переживаннями, хворобливою головою, жінками.
Клавіші крихтіли, знак невірний,
Стуливши голову, мілко сопів.
Під новорозпеченим багаттям, слів витяг
Мертві душі, клаптиками тихо кружляли,
Коли романи відходили назад, до всесвітів із пластику, холодного вогню.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Інтимна нічна сповідь, де любов перетворюється на тишу, а щирість — на прокляття. У цьому вірші зустрічаються чуттєвість і саморуйнування, коли ніжність стирається грозами вини, а прагнення кохання стає джерелом внутрішньої катастрофи.
У своїх снах іноді хочеться відпочити від повсякденності. Побути у тиші і спокої, де час належить тобі. Але, чи так легко цього осягнути? Коли тебе можуть збити з пантелику чи налякати. Чи не наздоженуть твої спогади і не заженуть у темний куточок?
Інтимна нічна сповідь, де любов перетворюється на тишу, а щирість — на прокляття. У цьому вірші зустрічаються чуттєвість і саморуйнування, коли ніжність стирається грозами вини, а прагнення кохання стає джерелом внутрішньої катастрофи.
У своїх снах іноді хочеться відпочити від повсякденності. Побути у тиші і спокої, де час належить тобі. Але, чи так легко цього осягнути? Коли тебе можуть збити з пантелику чи налякати. Чи не наздоженуть твої спогади і не заженуть у темний куточок?
