Письменник щось тихо писав,
Ельфи, огри та тролі
переживання тихо вливав.
Коли стіну рушали,
Із переживаннями, хворобливою головою, жінками.
Клавіші крихтіли, знак невірний,
Стуливши голову, мілко сопів.
Під новорозпеченим багаттям, слів витяг
Мертві душі, клаптиками тихо кружляли,
Коли романи відходили назад, до всесвітів із пластику, холодного вогню.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
