Автор: Allesagna.
У представленому довгочиті будуть коротко описані історія створення та суть ASEAN, включаючи поверхневий огляд договорів, які затверджують її принципи та цілі. Також в кінці буде секція з відповідями на запитання від читачів мого телеграм каналу, тому якщо ви також хочете дізнатися більше не тільки про ASEAN, а й про Азію загалом, залишу посилання ось тут.
Історія створення та суть організації ASEAN.
ASEAN (Асоціація держав Південно-Східної Азії) була створена 8 серпня 1967 року за Бангкокською декларацією з метою забезпечення миру, стабільності та економічного розвитку в регіоні Південно-Східної Азії. Цей договір заклав основу для співпраці між першими п’ятьма країнами-засновницями організації: Індонезією, Малайзією, Філіппінами, Сінгапуром та Таїландом. Бангкокська декларація визначила основні цілі та принципи діяльності ASEAN, які були спрямовані на створення сприятливих умов для економічного, соціального, культурного розвитку та забезпечення миру й стабільності в регіоні Південно-Східної Азії.
Однією з головних причин виникнення ASEAN стало прагнення забезпечити регіональну безпеку та стабільність у період після колоніальної епохи та на тлі розпалювання холодної війни. У 1960-х роках багато країн регіону зіткнулися зі збройними конфліктами та внутрішньою політичною нестабільністю. Наприклад, війна у В’єтнамі, яка тривала (1955-1975) та Війна в Індонезії під час спроби комуністичного перевороту (1965). Крім того, боротьба комуністичних рухів у Таїланді, Малайзії та Філіппінах створювала постійну напругу та загрозу для політичних режимів цих країн.
В умовах таких загроз країни Південно-Східної Азії шукали способи об’єднання для зміцнення своєї безпеки та запобігання зовнішньому втручанню та впливу супердержав. І рішенн було знайдено, ним стала ASEAN, оскільки об'єднання надавало можливість мирного вирішення конфліктів, сприяло зміцненню взаєморозуміння та дозволяло уникнути втручання з боку великих світових держав, таких як США та СРСР, у внутрішні справи регіону.
Окрім питань безпеки, ASEAN була створена з метою сприяння економічному розвитку країн-членів. У загальному після завершення колоніальної епохи більшість країн Південно-Східної Азії стикнулися з економічними труднощами та низьким рівнем життя населення. Створення регіональної організації відкривало можливість для розвитку економічної співпраці між державами-членами, розширення торгівлі, залучення інвестицій і підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку.
Ще однією важливою причиною створення ASEAN було прагнення створити платформу для політичного діалогу та вирішення спільних проблем. На той час країни Південно-Східної Азії потребували механізму, який би сприяв взаємному розумінню, забезпечував мирне вирішення конфліктів і зміцнював співпрацю. ASEAN дозволила країнам цього регіону об’єднатися та виробити спільну позицію щодо багатьох питань на міжнародній арені, захищаючи свої інтереси (окрім Південно-китайського моря, але про нього пізніше).
Підсумовуючи, ASEAN стала інструментом забезпечення безпеки, економічного зростання та політичного діалогу, що дозволило країнам-членам ефективно вирішувати спільні проблеми та виклики, одночасно зберігаючи свою незалежність і суверенітет.
Договори.
У даній частині матеріалу будуть прописані лише основні договори, які впливають на діяльність організації, тому до прикладу документи на кшталт “Хартії прав людини ASEAN” 2012 року не будуть описуватися.
Отже, які саме документи, окрім Бангкокської декларації регулюють діяльність ASEAN?
Давайте по хронологічному порядку.
У країн Південно-Східної Азії існує два документи під назвою ZOPFAN та TAC, перший дослівно розшифровується “Зона миру, свободи та нейтралітету”, а другий “Договір про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії”.
ZOPFAN був прийнятий у 1967 році, майже одразу після створення організації та являє собою прагнення країн-членів підтримувати мир та стабільність у регіоні, створити зону, вільну від зовнішнього впливу, і не допускати розміщення іноземних військових баз на своїх територіях. Однак, як ви вже можете зрозуміти, цей договір не витримує сьогоднішніх реалій та на даний момент носить скоріш номінальне значення, тому довго на ньому зациклюватися не будемо.
Та ж сама ситуація і з ТАС.
TAC було розроблено на тлі холодної війни, коли країни Південно-Східної Азії прагнули створити механізм, що сприяв би зміцненню миру та стабільності в регіоні, уникаючи зовнішніх конфліктів і втручання. У 1976 році, через дев’ять років після заснування ASEAN, лідери країн-членів вирішили формалізувати принципи мирного співіснування і співробітництва шляхом укладення цього договору.
Принципи договору:
Взаємна повага до незалежності, суверенітету, рівності, територіальної цілісності та національної ідентичності всіх націй;
Відмова від застосування сили або загрози застосування сили;
Мирне врегулювання конфліктів;
Невтручання у внутрішні справи одна одної.
Все в принципі як й у ZOPFAN, за винятком того, що ТАС у майбутньому був розширений та в нього вступили ще понад 40 країн, включаючи США, Китай, Індію, Австралію та інші.
Причиною такого розширення є те, що договір став важливим механізмом, через який зовнішні країни можуть офіційно взаємодіяти з ASEAN, демонструючи свою прихильність до принципів миру, стабільності та співпраці в Південно-Східній Азії.
Переходимо до дійсно важливих договорів.
Статут ASEAN 2008 року.
Статут є головним юридичним документом організації, що надає їй офіційного статусу міжнародної юридичної особи та регулює її діяльність, структуру та принципи співпраці. Статут перетворив ASEAN із неформальної організації на більш структуровану та інституціоналізовану, закріпивши цілі, принципи та механізми прийняття рішень для країн-членів.
Основна мета Статуту полягає в тому, щоб зміцнити регіональну інтеграцію та співпрацю, забезпечити більш ефективне функціонування організації та підвищити її роль на міжнародній арені.
Документ формалізує основні органи, такі як Саміт лідерів ASEAN, Рада міністрів закордонних справ, економічна рада, рада з соціально-культурного розвитку та Секретаріат ASEAN. Зокрема було закріплено основний принцип прийняття рішень - консенсус, що забезпечує рівність між країнами-членами, але може уповільнювати процес, якщо виникають розбіжності. Це загалом єдина його перевага перед Статутом ООН.
Статут також містить механізми вирішення конфліктів, підкреслюючи важливість мирного урегулювання, але водночас обмежує втручання у внутрішні справи країн. Він закріплює зобов'язання дотримуватися прав людини, сталого розвитку та захисту прав вразливих груп. Завдяки можливості перегляду, Статут дозволяє ASEAN адаптуватися до змін у регіональному та міжнародному контексті, забезпечуючи правову та інституційну основу для співпраці між країнами.
Сьогоднішні амбіції та плани ASEAN.
Про них ми можемо прочитати у документі під назвою AEC Blueprint 2025, або ж “План створення Економічного співтовариства ASEAN”.
Якщо коротко - це стратегічний план, що визначає цілі та заходи для реалізації Азіатсько-Тихоокеанської економічної спільноти (ASEAN Economic Community, AEC) до 2025 року. Прийнятий на 27-му саміті ASEAN у 2015 році, цей документ є продовженням попереднього AEC Blueprint 2015, що заклав основи економічної інтеграції в регіоні. Основна мета AEC Blueprint 2025 полягає в створенні більш інтегрованої та конкурентоспроможної економіки в Південно-Східній Азії, що сприятиме сталому розвитку та поліпшенню життєвого рівня населення.
Документ окреслює кілька ключових напрямків, зокрема поглиблення економічної інтеграції шляхом усунення тарифних і нетарифних бар'єрів, а також сприяння вільному руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили. План також акцентує увагу на підвищенні конкурентоспроможності регіону через інновації, розвиток бізнесу, підтримку малого та середнього підприємництва (МСП) і зміцнення інфраструктури. Крім того, важливими аспектами є сталий розвиток, соціально-економічна інтеграція та глобальна інтеграція, що передбачає укладення угод про вільну торгівлю та зміцнення економічних відносин з іншими країнами.
AEC Blueprint 2025 включає механізми реалізації та моніторингу, які забезпечують досягнення визначених цілей. Країни-члени ASEAN зобов'язані звітувати про свої досягнення та прогрес у впровадженні заходів, що сприяє прозорості та підзвітності. В цілому, AEC Blueprint 2025 є амбітним планом, спрямованим на створення більш інтегрованої, конкурентоспроможної та сталої економіки в Південно-Східній Азії, підвищення економічної ефективності країн-членів ASEAN і поліпшення якості життя населення, однак чи вдалося досягти поставлених результатів ми побачимо на майбутньому саміті ASEAN у 2025 році.
Переходимо до ваших питань.
1. Чи є у держав ASEAN якісь проекти по порятунку демографії на кшталт корейського плану перенести столицю?
У країнах ASEAN немає масштабних проектів, подібних до корейського плану перенесення столиці, якщо не враховувати перенесення столиці Індонезії з Джакарти до Нусантари, але на те в них скоріше економічні причини, аніж демографічні.
Однак деякі з країн все ж таки вживають заходів для поліпшення демографічної ситуації. Наприклад, у таких країнах, як Сінгапур та Малайзія, уряди реалізують програми з підтримки сімей, включаючи фінансові пільги для батьків, поліпшення доступності житла та покращення умов для виховання дітей. У Сінгапурі активно просувають кампанії, спрямовані на підвищення народжуваності через популяризацію сімейних цінностей.
2. Хто з держав уже міцно дружить з КНР і чому?
Насправді вони там усі у певній мірі “дружать”, якщо включати до цього торгівлю, однак якщо давати більш явний приклад, то це такі країни ASEAN як Лаос, Камбоджа та М'янма. Ці країни мають міцні відносини з КНР, зокрема через економічні та інфраструктурні проекти в рамках ініціативи "Один пояс, один шлях". Лаос, наприклад, активно співпрацює з Китаєм у будівництві інфраструктури, включаючи залізниці та електростанції. Камбоджа, в свою чергу, отримує інвестиції з Китаю у різних секторах, зокрема в туризмі та будівництві. Взаємодія цих країн з Китаєм також обумовлена історичними, культурними та політичними зв'язками.
3. Які відносини у держав з Індією?
Відносини між країнами ASEAN та Індією розвиваються в кількох напрямках, зокрема в торгівлі, інвестиціях, безпеці та культурі. Індія намагається посилити своє стратегічне партнерство з ASEAN через ініціативу Look East policy, яка передбачає активізацію економічних та культурних зв'язків. Країни, такі як В'єтнам і Індонезія, мають особливо тісні відносини з Індією, співпрацюючи в області оборони та безпеки, а у випадку з Малайзією Індія є її топовим економічним партнером. Крім того, Індія та ASEAN співпрацюють у сфері боротьби з тероризмом, зміни клімату та розвитку інфраструктури.
4. Хто за кого буде у війні в регіон? Які країни ASEAN будуть на боці США, які Китаю, які зможуть пропетляти?
Як вже я прописав вище у частині про договори, країни ASEAN будуть усіма силами старатися залишитися нейтральними, прикриваючись пунктами Статуту та ТАС. Однак це у випадку, якщо конфлікт станеться напряму між США та Китаєм, хоча навіть так ASEAN буде розділено, адже очевидно, що Філіппіни будуть надавати всебічну підтримку США, але у випадку таких країн, як В’єтнам, Індонезія, Сінгапур, Камбоджа, Малайзія та Таїланд - вони спробують залишитися нейтральними, зокрема тому що наразі їх політика побудована на нейтральності. На стороні Китаю, хоч й не напряму може бути М’янма, якій Китай всебічно надає підтримку
