Ворожість президента до союзників по НАТО прискорює зусилля, спрямовані на зменшення залежності від Вашингтона.
Президент Дональд Трамп значною мірою відвернув свою увагу від війни, що триває в Україні, — а Європа перестала чекати, поки він знову зосередиться на цьому питанні.
Майже через два місяці війни в Ірані Трамп так зосередився на Близькому Сході, що питання України у Західному крилі Білого дому стало чимось на зразок другорядного, тоді як в Європі — навпаки, головним питанням, навколо якого будують свою політику.
«Схоже, усе завмерло, і потрібно знайти новий імпульс», — сказав європейський посадовець, який, як і інші його колеги, дав інтерв’ю на умовах анонімності, щоб говорити відкрито.
Однак останні 24 години підтвердили, що це дедалі більше нагадує самообман: нині Трамп більше прагне розкритикувати і навіть покарати європейські держави, ніж працювати разом із ними. У середу Трамп обрушився у соціальних мережах на канцлера Німеччини, приголомшив Пентагон погрозою скоротити присутність американських військ у трьох європейських країнах, а також провів тривалий телефонний дзвінок із президентом Росії Володимиром Путіним, під час якого вони узгодили коротке перемир’я без консультацій із Україною. Ще зовсім нещодавно будь-яка з цих дій викликала б кризові наради у європейських столицях. Але мало хто в Європі нині вважає, що небо падає — адже, по суті, воно вже обвалилося, і лідери континенту почали адаптуватися, зокрема готуючи можливе створення Європейського оборонного союзу.
«Поки президент і його команда працюють над укладенням угоди, яка гарантуватиме, що Іран ніколи не отримає ядерної зброї, вони також продовжують домагатися прогресу в питанні припинення війни між Росією та Україною», — заявила у зверненні представниця Білого дому Олівія Уелс.
«Президент залишається оптимістом щодо того, що зрештою буде досягнуто мирної угоди між Україною та Росією, яка покладе край цьому безглуздому конфлікту».
Але у Західному крилі Білого дому увага до України явно зменшилася.
До телефонної розмови Трампа з Путіним один із високопоставлених співробітників Білого дому сказав, що не може пригадати, коли востаннє чув, щоб хтось говорив про російсько-український конфлікт.
«Іран точно став основним пріоритетом», — зазначив цей чиновник, який, як і інші його джерела, виступає анонімно.
Він додав, що двоє провідних спеціальних посередників президента в Росії та в Україні (Стів Віткофф і Джаред Кушнер) переважно «працюють над Іраном», хоч певні контакти з російськими та українськими колегами й досі відбуваються.
Для європейців перенаправлення уваги Трампа та його різкі випади дали їм нове розуміння нагальної необхідності більшої автономії та незалежності від Вашингтона. Водночас війна в Ірані додала Україні впевненості й наочно показала її союзникам у Європі та за її межами зростаючі бойові можливості.
«Все сходиться у загальну картину, — сказав інший європейський посадовець. — Наслідки війни в Ірані і нинішньої блокади Ормузької протоки величезні та негативні для України та Європи. Якщо вже щось і відбулося, то це тільки посилило рішучість Європи підтримувати Україну».
Війна в Ірані та викликана нею енергетична криза пішли на користь Путіну, а Україна натомість знайшла нове джерело доходів, уклавши угоди з європейськими партнерами та країнами Перської затоки, яким вкрай потрібні її технології протидії дронам.
«Країни почали розуміти, що їм потрібна Україна так само, як і нам, — сказав європейський чиновник. — І заради їхнього бойового досвіду, і заради їхніх технологій».
Європейський Союз, що прагне пришвидшити вступ України в його лави у тій чи іншій формі, нарешті затвердив виділення кредиту в 90 мільярдів євро для України після поразки колишнього прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який блокував це рішення. А європейські виробники озброєнь квапляться нарощувати виробничі потужності на тлі дедалі більшого занепокоєння щодо того, чи виконають США свої обіцянки поставити зброю, закуплену НАТО для України в рамках ініціативи PURL, адже війна в Ірані скоротила американські запаси.
«США запевняли нас, що зброя, за яку вже заплатили, буде доставлена, — зауважив третій європейський посадовець. — Але у мене є сумніви щодо подальших поставок з огляду на потреби самих Сполучених Штатів».
Навіть президент України Володимир Зеленський, який весь минулий рік старанно заручався підтримкою Трампа, сьогодні схоже відходить від ідеї переконувати США надалі залучатися до війни, натомість шукаючи альтернативні шляхи. Він обережніший у справах майбутньої участі Америки та зараз розглядає можливість проведення наступного раунду переговорів з Росією за посередництва Туреччини. В Україні швидко падає віра в американську підтримку. За новим опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, лише 40% населення вважають, що США нададуть необхідну допомогу — на 17 пунктів менше, ніж у січні. А кількість тих, хто довіряє потенційним майбутнім гарантіям безпеки від США, впала з 39% до 27% за той же період.
Цього тижня Зеленський різко відповів віцепрезиденту Джей Ді Венсу, який на початку місяця заявив, що зупинити оборонну допомогу США Україні і змусити за це платити європейців – «це одне з того, чим я найбільше пишаюся».
«Якщо він пишається тим, що не допомагає нам, це означає, що він допомагає росіянам, а мені не здається, що це робить Сполучені Штати могутнішими, — сказав Зеленський в інтерв’ю Newsmax. — Росія — ворог. Вона завжди була і залишатиметься ворогом Сполучених Штатів».
Річард Гаас, багаторічний президент Ради з міжнародних відносин, погодився з його словами. У четвер у своєму Substack він написав, що «політика США, яка схиляється на користь Росії і відмовляється від України, є ганьбою. Це також стратегічна помилка першого порядку».
Протягом більшої частини першого року після повернення Трампа на посаду європейські лідери намагалися задобрити його лестощами, змирилися з підвищенням митних тарифів і взяли на себе зобов’язання збільшити видатки на оборону. Все це вважалося ціною, яку варто було заплатити, аби не допустити, щоб президент налаштувався проти України, припинив обмін розвідданими чи закупівлю озброєння та почав шукати нової двосторонньої економічної угоди з Москвою.
Але розбіжності між адміністрацією Трампа та європейськими союзниками дедалі більше стають непереборними. Трамп відмовився від анексії Гренландії в цьому році, натомість перейшов до різких нападок і навіть прагне покарати окремих союзників по НАТО за відмову підтримати війну в Ірані — війну, яка відсунула українське питання та ширшу екзистенціальну проблему безпеки Європи на задній план у Вашингтоні.
Було й більше сигналів, що увага адміністрації відходить від України. Виконуюча обов’язки посла США в Україні Джулі Девіс оголосила, що найближчими тижнями залишить свою посаду через нібито розбіжності з президентом. Цього тижня республіканці під час закритого брифінгу та публічно висловили претензії міністру оборони Піту Хегсету щодо того, чому Пентагон досі не виділив 400 мільйонів доларів допомоги Україні, які Конгрес затвердив ще кілька місяців тому (у середу Хегсет оголосив, що ці кошти нарешті починають надходити).
Колишній сенатор-республіканець Мітч Макконнелл з Кентуккі гостро розкритикував адміністрацію в колонці Washington Post, обурюючись не тільки затримкою цієї доволі скромної суми.
«Вагання надати Україні те, що їй потрібно, послаблює її здатність оборонятися від агресії і ускладнює перспективи дипломатії», — написав він.
Макконнелл також поцікавився, чому посадовці досі не відвідали Україну, щоб побачити на власні очі її здобутки у військових технологіях.
«Якщо ми серйозно говоримо про домінування у сфері дронів, нам не слід нищити стосунки з провідними у світі експертами з дронів», — зазначив сенатор.
Водночас давні союзники у Європі думають про нові коаліції. Комісар ЄС з питань оборони Андріус Кубілюс цього тижня поновив свою пропозицію долучити не-членів ЄС, таких як Велика Британія, Норвегія та Україна, до нового Європейського оборонного союзу, щоб краще інтегрувати можливості оборони поза межами самого ЄС. За його словами, це стало би «надійною гарантією безпеки для України після встановлення справедливого миру».
І 27 держав-членів ЄС, які готуються зустрітися з 20-ма іншими сусідніми країнами у Вірменії в рамках Європейської політичної спільноти, вперше запросили на зустріч неєвропейського лідера — не президента США, а прем’єр-міністра Канади Марка Карні. Його відверта заява в Давосі про необхідність прийняти нову геополітичну реальність, можливо, прискорила ширші континентальні зусилля скоротити залежність та вразливість перед Вашингтоном.
«Пріоритет Трампа щодо Ірану спонукає європейців невідкладніше готуватися до колективної безпеки поза межами гарантій США за статтею 5 НАТО», — сказав Ієн Бреммер, президент аналітичної групи Eurasia Group.
«З дитинства я захоплювався Сполученими Штатами. Я вважав США природженим лідером вільного світу, — сказав колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен в інтерв’ю Euronews. — Було боляче усвідомити, що нам доводиться зменшувати залежність від США, але це — реальність сьогодення».
Європейські чиновники визнають, що розривати зв’язки після десятиліть залежності від Америки — тривалий процес. І деякі досі вважають, що Трамп має стати каталізатором закінчення війни в Україні.
«Проте потрібна подальша участь США, адже у них є серйозний вплив, — зауважив один із європейських посадовців. — Було б чудово, якби американські переговорники відвідали Київ. Щонайменше США мають продовжувати надавати Україні військову та розвідувальну допомогу. Але я вважаю, що європейці могли б взяти на себе більшу роль і внести нову динаміку до переговорів за умови, що американці продовжуватимуть підтримувати Україну і допоможуть гарантувати виконання всіх домовленостей. Зрештою, Трамп хоче, щоб ця війна закінчилася».
Джерело — POLITICO
