Політичний іслам тепер керує Близьким Сходом

Глобальний поліціянт США втратив орієнтири, а його суперники користуються ситуацією, щоб перекроїти політичний ландшафт, пише британський тижневик, який песимістично налаштований щодо здатності Джо Байдена повернутися до керма.

Президент США Байден дрімає у своєму кріслі-гойдалці, а в задній кімнаті салону – хаос. Президент Росії Володимир Путін на коні височіє над своїм українським колегою Володимиром Зеленським, наставивши зброю. На землі прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу намагається струсити з себе бойовика ХАМАСу, а прем'єр-міністр Британії Ріші Сунак в паніці дивиться на це, не забуваючи про китайського лідера Сі Цзіньпіна та аятолу Алі Хаменеї, що сидять у засідці в кутку.

Всі ці символи вказують на прихід «нового світового безладу» за часів демократичного президента Сполучених Штатів. Світовий порядок, нав'язаний США, руйнується, і наслідки цього вже очевидні. Іран використовує напад своєї «франчайзингової організації» ХАМАС на єврейську державу 7 жовтня для зміцнення своїх позицій на Близькому Сході, де домінують ісламістські режими.

«Ми зіткнулися з дуже неприємною конфігурацією», – зазначає Джонатан Спайер. «У той час, як решта світу втомилася від Близького Сходу і його нескінченних воєн, політичний іслам продовжує домінувати на вулицях арабського світу».

Увага американців зараз прикута до Близького Сходу, тому Росія відчуває себе вільно в Україні. В той самий час, на зустрічі в Пекіні з нагоди десятої річниці своєї ініціативи «Новий Шовковий шлях» Сі Цзіньпін прагне підкреслити ще одну союзницьку вісь. Серед гостей: Володимир Путін та Віктор Орбан, прем'єр-міністр Угорщини, який розривається між Москвою і Брюсселем.

«Російські ЗМІ поспішили відзначити контраст між багатополярним баченням світу Сі Цзіньпіна і Володимира Путіна і млявим баченням адміністрації Джо Байдена на Близькому Сході».

Чи може Вашингтон все ще відновити контроль? Ніщо не викликає сумнівів. Джонатан Спайер підсумовує: «Час однополярного панування Сполучених Штатів, схоже, закінчився. Зараз прагнення до втручання менш виражене у Вашингтоні та серед американських виборців, ніж двадцять років тому». Натомість інші сили, на чолі з Іраном на Близькому Сході, перекроюють геополітичний ландшафт.

Джерело: The Spectator