Промовив я до десяти,
І вийшов на повагу.
Надвечір солдати йдуть,
Жінки б’ють тривогу в нічну,
Сергій, сержант з частини,
Вболіває за команду.
Тихий шпіон, мільйон із тіні,
Він у грі — завжди на висоті.
Я готовий руки цілувать,
Лише б згадали, свічку ставить.
Ранок вистрілом будив,
В шумі себе я губив.
Не на колінах, а на вколішках,
Стрілянина, биття— не для слабких.
Тільки не сумно старому,
Залишимось на присягу в дому.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Провідні українські та міжнародні експерти зберуться в Києві на визначну подію, організовану Українським кластерним альянсом (УКА)* в рамках програми Professionals4Ukraine.
Провідні українські та міжнародні експерти зберуться в Києві на визначну подію, організовану Українським кластерним альянсом (УКА)* в рамках програми Professionals4Ukraine.
