Промовив я до десяти,
І вийшов на повагу.
Надвечір солдати йдуть,
Жінки б’ють тривогу в нічну,
Сергій, сержант з частини,
Вболіває за команду.
Тихий шпіон, мільйон із тіні,
Він у грі — завжди на висоті.
Я готовий руки цілувать,
Лише б згадали, свічку ставить.
Ранок вистрілом будив,
В шумі себе я губив.
Не на колінах, а на вколішках,
Стрілянина, биття— не для слабких.
Тільки не сумно старому,
Залишимось на присягу в дому.
У вірші "Після весілля" відтворюється атмосферу молодого подружжя, яке насолоджується періодом після одруження. Ліричний герой розмірковує про емоційні переживання, які супроводжують їхнє нове життя, переплітаючи відчуття радості та невизначеності.
Вірш досліджує складні емоції, пов'язані з любов'ю, спогадами та внутрішніми переживаннями. Автор порушує теми спокус і затишшя, які переплітаються в нашій свідомості, створюючи атмосферу меланхолії та надії. У світі, де радість і біль йдуть поруч, лунає заклик забути минуле.
Цей вірш про біляве зайченя, яке шукає щось важливе серед снігів і лісів. Зайченя, що приховує свої відчуття, стає символом вразливості та пошуку істини у світі, сповненому зла і пихатості. Природа, зокрема сніг і вітер, створюють команію, смутку.
Війна жорстко змінює і залишається всередині. Ті, хто побував на війні, хто кожної миті молився за своє життя, аби воно продовжилося б ще на хвилину. Хто пройшов надлюдські випробування, бачив жахіття, смерть і стільки всього, що емоції і думки тепер складно помістити у слова.
Війна жорстко змінює і залишається всередині. Ті, хто побував на війні, хто кожної миті молився за своє життя, аби воно продовжилося б ще на хвилину. Хто пройшов надлюдські випробування, бачив жахіття, смерть і стільки всього, що емоції і думки тепер складно помістити у слова.
