Раз ви зупинили погляд ось тут, значить вам цікаво дізнатись про одне з двох: де почитати книжки чи статті, котрі не зустрінеш на полицях. Де поділитись думкою, особливо, якщо до фейсбуку руки не доходять, а для твітера ви морально не готові. Тож ділюсь з вами тими платформами, про які знаю сам. І, спробую субʼєктивно пояснити, куди варто йти, а куди ні. Думка моя субʼєктивна, й коли потрібно хвалити, я буду хвалити. А коли потрібно вказати недоліки — буду вказувати.
Wattpad.
Сурджбук.
Poetry club.
Букнет.
Букурук.
Dreame.
Друкарня.
Думка моя субʼєктивна, з чиєсь може не збігатись, але це нормально.
1. Вотпад.
Міжнародна платформа для письменників. Близько 10 мільйонів історій для користувачів з усього світу. Є можливість продавати свої історії, але в Україні вона не працює станом на зараз. Досить легко авторизуватись, і якщо нацокатись, то легко редагувати та викладати свої історії. Можна зберігати книги (типу офлайн), але я цього ніколи не робив, тому як працює — сказати не берусь. Якщо ти пишеш англійською — тобі точно сюди.
По книжках не все так однозначно. Фанфіки, Bts, янгедалти — і більшість цього сумнівної якості. Коштом великого охоплення і наповнення (близько 1000 історій на добу) страждає якість. Тобто від: закохатись у вампіра до: бути програною в карти альфа-самцю. Любе кіно для твого збоченого смаку.
Але є і хороші історії. І мушу сказати, що в українському сегменті мені такі таки траплялись. І українські читачі там теж водяться. Тобто: ти шукаєш де збільшити авдиторію чи викладаєш перші спроби пера — тобі туди. Шукаєш хороше літературне товариство — не в Україні. Є на жаль і російська, але платформа дійсно міжнародна.
В загальному негативні враження лише через чтиво низької якості. Але покажіть мені, де такого нема?
2. Surgebook.
До повномасштабного вторгнення платформа відносно була спрямована на російський ринок. Але сама платформа українська і можливість виставляти щось українською була. Розробники навіть повидаляли російські книжки й оголосили свою проукраїнську позицію. Ну, краще пізно, ніж ніколи. Але нові не видаляють. І блоги кацапською пропускають.
Сайт виглядає красиво, з компа навіть зручно. Але з телефонів не зручно взагалі. Я ледь голову не зламав, поки масштабував його (дякую 4 роки техпідтримки)
Книжки різні, краще ніж на вотпаді, авторські спільноти там ніби є. Як мінімум щось на те схоже. Але по вигляду сурджбук відмирає. Модератори там працюють так собі, а в блогах іноді зустрічалось ниття, що сурджбук вже не той. Той чи не той — не знаю. Хто знає, велком в коментарі.
3. Гоголівська академія або гак.ком
Перша платформа створена братами Капрановими. Якщо ти вважаєш свої письменницькі скіли прокачаними, а книги неоціненними шедеврами — тобі сюди.
І готуйся до ймовірного множення на нуль. Тут вимоглива публіка і, віддам належне — досить непогані роботи. Тобто люди стараються. Але сам сайт по функціоналу застарілий та ніякий. Особливо для письменника. Тобто — шукаєш хорошої або не дуже критики — тобі сюди. Мало того, є власні спільноти, де ти можеш як потоваришувати з однодумцями, так і подивитись на літературний нафталін. На що потрапиш — так воно й буде. В загальному, враження від гаку позитивні.
Але памʼятай — любиш зручні та красиві сайти — ти не по адресу.
4. Poetry club.
То ще один мамонт української літератури, але переважно для поетів. Тобто, можна й прозу, але її там мало читатимуть. Була навіть модерація і бан за матюки у творах. Сайт трішки зручніший за гак, але теж застарілий.
Радує, що ще живий. Товариство там на моїй памʼяті досить ввічливе і культурне.
Найбільший плюс для поетів у виборі категорій для віршів. Такого вибору я не бачив ніде.
5. Arkush.net
Один з двох моїх особистих фаворитів.
Не ведіться, що аркуш ще в альфа-версії. Сайт зручніший ніж гак, поетрі та сурджбук, в ньому кращий пошук ніж у вотпад, пристосований для мобільних і повним ходом працює. Модератори працюють, вагон безкоштовних книжок для читачів на будь-який смак. Є можливість писати особисті повідомлення авторам чи колегам по перу.
Радує великий перелік жанрів та категорій.
Спільнота доволі велика вже й все ще розвивається. Вічно конкурси, що не встигаю слідкувати. Але видно, що люди люблять свою роботу і люблять цю платформу. По якості робіт — конкуренція хіба з гаком, але то до пори до часу. В довгій перспективі переженуть і його.
І в Аркуша була чітка проукраїнська позиція з першого дня заснування.
Мій літературний фаворит і взагалі котики.
6. Букнет.
Тут вкотре наголошу: думка субʼєктивна.
Перевзутий і розмежований літнет. Так, після повномасштабного вторгнення, документально директори літнету і букнету то різні люди.
Функціонал відносно зручний. Навіть є додаток для андроїдів. Там зручно читати, незручно писати. Була можливість зберігати книжки офлайн. До вотпаду далеко, але по зручності обганяє гак і поетрі.
Стосовно робіт — вотпад, але вичитаний. Роботи трохи краще за підліткові вологі мрії про альфа самців. Тепер це вже жіночі мрії про альфа самців. Няня для мільйонера, кішка для боса, чоловік на одну ніч…
Десь я бачив схожі назви. Але правда під відео і все ніяк не згадаю сайт.
Там є і хороші роботи, але їх треба шукати, бо копіпасти низькосортних любовних романів пхають під усе. Навіть в бойовики та трилери.
Авдиторія там нагадує кубло сонних змій. Тобто, я зустрічав там людей, які друкували свої книжки в кацапських підсанкційних видавництвах, які раділи, що букнет забороняє писати про війну.
Скільки срачів ми там колись розводили — не порахувати. Хороші були часи, поки модератори не почали видаляти всі книги про війну. А незгодних в бан. Багато авторів включно зі мною звідти пішло. Там є кілька людей, яких я поважаю і вони єдина причина, що не дозволяє мені порівняти сайт з кінськими фекаліями.
Головні проблеми там в наступному: впертий власник і погана репутація. Там можна продавати книжки й навіть заробляти. Але букнет не про літературу. Це ринок аби продавати товар. А замість криків продавців там блоги: ЗНИЖКА, АКЦІЯ, ГАРЯЧА ЦІНА.
Але по контенту і колу спілкування: інші платформи тут у виграшній ситуації. Які б там не були високі перегляди, але аркуш, друкарня, гак і вотпад дадуть більше зворотної реакції.
7. Букурук.
Букнет на мінімалках. Можу помилятись, але то авторчині не поділили гроші з букнетом і погнали покоряти онлайновий літературний ринок. Ті самі твори, ті самі назви: Рабиня прокурора і т.д. Але є нюанс. Сайт з 2022-го і там є роботи кацапською мовою. Сурджбук криво-косо, але видаляв, як вмів. Навіть букнет собі такого не дозволяв. Це сором.
Тобто з плюсів: можна продавати свої книжки.
Звісно, якщо готовий виставляти свої твори з книжками кацапською і різними: проданими в карти. Бо какая разніца, правда?
8. Dreame.
Юридично сингапурський сайт. По функціоналу і наповненню — вотпад. Є додаток, є красивий вигляд сайту і купа низькопробного чтива. Але іноді трапляються і хороші роботи. Цінова політика й ексклюзивні контракти до кінця не зрозумілі, тому тут не скажу. Мені писала менеджерка Каріна і дала пошту, якби в мене були питання.
Пошту з доменом мейл.ру. Ох ці сінгапурці.
9. Друкарня.
Я вніс друкарню, бо іноді там трапляються вірші та короткі оповідання. Сама платформа налаштована на есе та статті (довгочити, як вони це називають). А есеїстика це теж літературний жанр.
Перше, що тішить: інтерфейс і зручність. Харківські (якщо не помиляюсь) айтівці постарались на совість.
Зручний перегляд статистики.
Адекватні модератори.
Круте комʼюніті, та хороші есе. Але це не дивно, бо хороше есе написати легше, ніж хороше оповідання.
Чітка проукраїнська позиція. Це як маслом по грудях.
Відносно недавній проєкт (в порівнянні з рештою). Перебуванням на друкарні я задоволений. Мій другий фаворит після аркуша. Заходьте та читайте. А маєте, що написати — велком.
Висновки.
Аркуш і Друкарня для мене фаворити. І вибір мій більше в тому, що ці проєкти якісні і зроблені з любовʼю. Це відчувається і я триматиму кулаки, щоб все в них вийшло.
Вотпадом я б радив не гидувати. Там теж є українська авдиторія. І часто саме там вона тебе знайде. Головне не потонути у великій кількості низькосортних фанфіків.
Сурджбук залишу на ваш розсуд. Вони спробували видалити все російське — у них не вийшло. Буває. Але повністю я б їх не відкидав.
Дріме мені чомусь не сподобався взагалі.
Букнет і Букурук я не раджу. Якщо дріме хоч позиціонує себе як міжнародна платформа, то українські зашквари це вдвічі неприємніше.
Гак і Поетрі швидше так, але гак незручний, а поетрі ледь жевріє. Я там починав, тому маю теплі спогади.
Може я щось пропустив, може є щось з чим ви погоджуєтесь або ні. Запрошую до дискусії в коментарях.
