Бібліографічні дані:
·Назва – «Канікули без…»
·Автор – Клер Мазур
·Рік видання – 2022
·Видавництво – «Український пріоритет»
Книга Клер Мазур «Канікули без…» з анотації позиціонує себе як таку, що допомагає збагнути, що ж у житті найголовніше та як впоратися з випробуваннями долі. Це історія про підлітків, Чорнобильську аварію, подорож у часі на чарівному годиннику, ангела, та ціну віддану за гасіння пожежі. Наскільки суміш цих сюжетних елементів розкриває заявлену ідею чи навпаки перенасичує непотрібними сайдквестами – питання, на яке спробує відповісти дане есе.
Звісно, за першим розділом книгу не судять, але «Канікули без…» це той випадок, де початок передбачає динаміку. В його центрі – 12-річні сестри: романтична Любомира, рішуча Вероніка і…третя, яка з перших сторінок постає безхарактерною оповідачкою. Вона не говорить, її рухи не описані, вона ніби просто спостерігає за сестрами. Зате їх представлять детально, при чому недбало вивалюючи експозицію про їх характер і гуртки, на які вони разом ходили. Такий прийом можна було б пробачити авторці, якби його реалізували після емоційно-насиченої сцени, завдяки якій можна було б проникнутися ними. Але єдина сцена, яка передувала інфодампу, була про те, як двійнята залазять на горище «заброшки», ламають драбину, пізніше знаходять чарівний годинник, тягнуть за ланцюжки і їм перед очима все темніє. При чому за обсягом тексту ця сцена виявляється коротшою за інфодамп.
Годинник переносить їх у день аварії на Чорнобилі 1986 року неподалік вибуху на реакторі. Після цього безіменна сестра злітає на своїх ангельських крилах і допомагає гасити пожежу. Оскільки в тексті раніше не було навіть натяку на фентезійне походження дівчинки, цей епізод спершу сприймався за метафору. Але зрештою виявляється, що це були цілком фізичні дії. Тим часом Любомира та Вероніка ніяк на це не реагують – просто стоять осторонь і дивляться. Звісно, спершу її представили як безіменну оповідачку, але щойно сестри потрапили в минуле, вона час від часу проявляє фізичну людську подобу: спілкується з двійнятами, які відповідають на її слова, дає поради, до яких прислухаються. Але ніхто з них не реагує на раптові крила, якими вона здіймає вітер, щоб загасити пожежу на реакторі (що успішно виходить!).
Через розділ перспектива у книзі переноситься на маму дівчат, Наталку, якій на момент подій 12 років. Вона проживає типове для радянських дітей життя: доглядає молодшого брата, їде в село до бабусі і фактично цілими днями сама собі господар, поки дорослі тяжко працюють. Живуть її родичі далеко від зони аварії і поводяться так, ніби їх це не стосується. Перші кілька днів про вибух реактора ніхто не знає, пізніше єдиним запобіжним заходом було повезти Наталку з братиком додому до їх батьків, бо ті живуть ще далі від Чорнобиля.
Тим часом двійнята і третя сестра знайомляться з Галею. Галя – турботлива і відповідальна 12-річна дівчинка. Вона є старшою сестрою в багатодітній родині, на яку поклали відповідальність за домашні справи і молодших братів. Фактично вона займається їх вихованням. Коли людей евакуйовували з зони вибуху і Галя привела додому трьох сестер, батьки навіть не поцікавилися, хто це. Ну подруги, ну батьки на роботі, їдемо разом – байдуже.
Точки зору трьох сестер та їх мами переплітаються, коли село Наталчиної бабусі стає однією з евакуаційних зупинок. Місцева вдова погоджується прихистити переселенців, а Наталка, заходячи до знайомої, називає їх «чорнобильськими йожиками» через розпатланий вид з дороги. Це загалом єдина показова взаємодія, під час якої ніхто не зрозумів родинну причетність, але з обох сторін був дешевий прийом «я відчувала в рисах дівчинки щось знайоме, але не могла зрозуміти що». Чи допомагає це підняти проблему чорнобильських переселенців? Так. Чи має ця проблема вагомий вплив на сюжет? Ні, це питання розкрили лише в одній сцені. Інша взаємодія між цими персонажами відбувається, коли евакуаційний потяг везе людей в бік моря. Наталка, сприймаючи вимушену подорож переселенців за пригоду, також разом з братом хоче на море: біжить за потягом і ледь не потрапляє під колеса. Як зі спогадів дівчинки, це поясниться потім, її в останній момент врятував ангел з крилами. Очевидно, що мова йде про ту саму третю сестру, моторика і швидкість рухів якої ніяк не пояснюється.
Далі переселенки приїжджають до моря і авторка дає волю нічим не обумовленій любовній лінії. Олег – це чуйний хлопець, з яким дівчата знайомляться на морі. Він вчиться на кухаря, влітку підробляє, живе зі сварливою бабцею і батьком-алкоголіком. Одного разу він рятує Галю від утоплення, після чого вона закохується. Потім дівчинка знайомить його з подругами, після чого уже він закохується у Вероніку і вона відповідає взаємністю. На секунду, критерієм його симпатії була схожість із мамою, що його покинула і він обрав ту, що була більш подібна до неї рисами обличчя. Чи варто говорити про різницю у віці 12 років і когось, хто навчається в коледжі? А Любомира, яка марила ідеєю стосунків байдуже-з-ким, позаздрила сестрі, яка отримала їх, хоча не хотіла. Зрештою дівчата замовчують наявні образи, Вероніка тікає з дому до Олега, її знаходять, і коли Олег запрошує дівчат на чай, в його кімнаті виявляється чарівний годинник, за допомогою якого вони повертаються в теперішнє. Як саме працюють чарівні годинники, чому вони переносять в минуле і чому саме на стільки років, у книзі не пояснено.
А тоді розкривається головна інтрига: що ж у житті найголовніше та без чого не можна долати труднощі. Епілог твору – сцена з пологами їх мами, де з трьох дітей народжується двоє: майже Віра, майже Любов, але не Надія. Надія і була безіменною оповідачкою, ангелом і сестрою, яка не народилась «через радіаційний вплив». Добре розкрита тема – це тема, до якої поступово вів би сюжет від сцени Б, яка сталась через сцену А і тому це все призвело до В. У книзі «Канікули без…» такого послідовного шляху не було. Не було ситуацій в середині книги, де героям би допомогла не ангельська Надія, а надія в їх світогляді.
З іншого боку не можна залишати без уваги позитивні сторони книги. Як би там не було, впродовж викладу зберігається заявлена динаміка, тому у читачів точно не виникне відчуття, ніби їх обманули. Стиль написання простий, не ускладнений зворотами, не навантажений, тож добре сприймається підлітковою аудиторією, для якої і написана історія. До того ж, Клер Мазур піднімає актуальну тему в новітній історії, яка висвітлюється не так часто, особливо з відрефлексованого сучасного погляду. Та й фінальний посил із втраченою дитиною через опромінення дуже сильний. Через нього авторка піднімає тему впливу радіації на репродуктивне здоров’я.
«Канікули без…» Клер Мазур – це твір, який має потенціал привернути увагу аудиторії завдяки яскравим сюжетним поворотам, легкому стилю та актуальним історичним мотивам. Водночас надмірне нашарування подій, недопрацьовані арки персонажів й фентезійні елементи, що не мають внутрішнього обґрунтування, розмивають головну ідею і заважають читачеві емоційно співпереживати героям.
Оцінка: 4/10.
