Дорога в’ється поміж ланом,
Тополі шепчуть край села.
Тут хата батьківська, як ранок,
Мене з дитинства берегла.
Тут сад вишневий, тиха річка,
Тут кожен крок — знайома мить,
А вечорами у долині
Зоря над вербами горить.
Скриплять ворота біля хати,
І стежка стелиться до ніг,
Тут кожне слово — рідна пісня,
Тут кожен подих — оберіг.
Де б не блукали ми у світі,
Які б дороги не вели,
Та серце знову кличе ніжно
В обійми рідної землі.
