17 грудня 2023 року серби обирали новий парламент. Паралельно проходили й місцеві вибори. Уже майже 12 років Сербією керує “Сербська прогресивна партія”, яка об’єднана в союз SNS. Попри тривале правління, що президент, що партія виграли у своїх супротивників з розгромним результатом. Вучич та його партія отримали мандат довіри, що дозволить їм сформувати “монобільшість”. Підтримку він також отримав від мадярів. Вітько Орбан послав свого емісара - Петера Сійярто, аби той агітував угорську меншину Воєводини голосувати за партію Вучича. У разі чого в нього є “запасні” голоси угорців (6 місць). Третьою за важливістю посадою в країні є магістрат Белграду. Столиця Сербії є найбільш важливим містом, а її населення було завжди більш проєвропейським. Але для безміного президента Сербії (у 2022 році був знове переобраний) удар в спину завдали спостерігачі від ЄС та ОБСЄ, які заявили про масові фальсифікації. Спостерігачі підкреслили порушення процедур у виборчих комісіях.
Найпопулярнішим способом фальсифікацій був так званий “болгарський поїзд”. По суті, “болгарський потяг” — це метод купівлі голосів , який включає повторюваний процес вкидання попередньо заповнених бюлетенів. Процес починається з того, що політичні «розпорядники» роздають заздалегідь заповнені бюлетені перед виборчими дільницями. Виборці, які бажають продати свої бюлетені, несуть їх на виборчі дільниці, де отримують порожні та вкидають заповнені. Потім вони виходять на вулицю і передають порожні бюлетені операторам, які заповнюють їх і передають наступним виборцям. Чимось їх “потяг” схожий на нашу українську “карусельку”.
У своїй доповіді Бюро демократичних інститутів та прав людини (далі БДІПЛ) дійшло висновку, що SNS мала «систематичну перевагу, яка створювала несправедливі умови на виборах», і що Вучич, президент Сербії, значною мірою домінував у виборчій кампанії, незважаючи на те, що не був у ній кандидатом. За даними БДІПЛ, було зловживання державними коштами. Органи, що мали моніторити прозорість та чесність виборів, не були ефективними під час виборчої кампанії, а що гірше - були упередженими. Попри те, що вибори були добре організовані, одна із сторін мала перевагу в технічних моментах. БДІПЛ заявило, що кампанія була поляризованою та викликала негативну агітацію та нагнітання страху . Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини заявило, що зловживання державними коштами, нагнітання страху у виборців і підкуп голосів є «неприйнятними для країни зі статусом кандидата на членство в ЄС».
Також опозиція повідомила про завезення “виборців” з інших міст, аби ті голосували за партію Вучич в Белграді. Багато методів фальсифікації відомі українцям ще з часів 2004 та 2012 років. Тож перед тим розглянемо основні партії, які пройшли в парламент Сербії
Сербська партія регіонів?
Для початку розповімо про фактичного лідера СНС, Александра Вучіча. Кар'єра в цього великана доволі цікава. За часів Югославії, коли він був ще школярем, брав участь у олімпіадах з історії. Закінчив юрфак у Белграді. В юні роки був вуличним хуліганом, який бився на вулиці. У 1993 році Вучич вступив до Сербської радикальної партії — вкрай правої партії, ідеологія якої була заснована на сербському націоналізмі і прагненні до створення «Великої Сербії», і був обраний до Національних зборів на виборах 1993 року. Через два роки Вучич став генеральним секретарем СРП. Він був одним із добровольців СРП, які відвідали армію Республіки Сербської (армії сепаратистів-сербів у Боснії), яка тримала в облозі Сараєво. Після того, як його партія перемогла на місцевих виборах у Земуні 1996 року, він став директором спортивного центру «Пінкі-Холл» у Белграді. За часів Слободана Мілошевича займався державною пропагандою. Потім у 2004р. був мером Белграду. Під час передвиборчої агітації хотів показати себе “активним громадянином міста” А у 2014 році став прем’єр міністром, фактично він був головним дирежером сербської політики протягом наступного часу.
Александр Вучіч та його партія СНС править країною уже майже 12 років. Вони прийшли до влади у 2012 році у коаліції з соціалістами, які критикували соціал-демократичний уряд країни. Партія у своїй першій виборчій кампанії обіцяла країні помірковану правоцентричну політику, яка мала подолати в Сербії бідність та безробіття. Проте в наступні роки Вучич узурпував владу. Сербія де-факто стала президентською республікою, а провладна партія має близько 800 000 членів. Це найбільша кількість члені однієї партії в Європі. У січні 2020 року Вучич оголосив про зниження виборчого бар'єру до 3 відсотків. Критики побачили в цьому спосіб, за допомогою якого SNS дозволить нібито «контрольованій опозиції» потрапити до Національних зборів. В основному, це мали пройти різного роду радикали (четніки, комуністи, прихильники Великої Сербії).
Вучич крім контролю над ЗМІ проводив активну популістичну агітацію в 2023 році. 29 жовтня Вучич оголосив, що уряд Сербії до 1 грудня виплатить 10 000 динарів бенефіціарам соціальної допомоги, яких у Сербії є близько 170 000 осіб , сліпим, психічно хворим та літнім людям, яких налічують понад 51 000 осіб, і що студенти будуть отримати знижки на залізничні та авіа квитки. З державних ЗМІ йшли заклили, що лиш партія Вучича може врятувати Сербію від усіх загроз і вона гарантує суверенітет країни. Справді, він мав велику підтримку населення, але все ж таки результат був відвертою брехнею.
Шутінг та демократична опозиція
У травні 2023 року відбулися дві масові стрілянини в белградській початковій школі та в селах поблизу Младеноваца та Смедерево. Уряд зразу використав ці трагедії для посилення законодавства у сфері володіння зброєю, а також збільшив кількість поліцейських, які мали бути в школах. Уряд також отримав критику, зокрема через заяву Бранко Ружича, міністра освіти, який сказав, що «раковий, згубний вплив Інтернету, відеоігор і так званих західних цінностей є очевидним» у стрілянині. Також прем’єр-міністр Ана Брнабіч , сказала, що «система не дала збою», відповідаючи на заяви про те, що уряд міг припинити стрілянину. Ці розстріли спричинили масові протести в Сербії під назвою «Сербія проти насильства». Вони домоглися звільнення скандального міністра освіти, а також це був перший великий мітинг в Сербії з часів повалення Слободана Мілошевича. Про європейські сили об’єдналися в центриську коаліцію, в якій були представників багатьох партій, від право-центристів до ліво-ліберальних сил. Фактично, це спроба подолати диктат Вучича та його партії. Звісно, що провладні ЗМІ охрестили їх “гієнами”, “агентами Німеччини” і т.д. Основні електоральні сили розташовані в Белграді, тому опозиція дуже активно критикує як вибори в парламент так і місцеві вибори, особливо в Белграді.
Коаліція лівих сил на чолі зі Соціалістичною партією Сербії є не більше, ніж “керована опозиція”. Соціалісти в 2012 році були в коаліції з партією Вучича, тому вважати їх серйозною противагою не варто. Більш цікавіше відбувається на правій стороні підкови. Вучичу вдалося спричинити розкол ультраправих проросійських сил. Фактично, в парламенті бар’єр подолали дві радикальні партії: Національна демократична альтернатива та “Ми - голос народу”.
Перша партія - це доволі права, євроскептична партія, яка грає на історичній пам'яті династії Карагеоргієвичів. Тому Ви можете побачити в їх ідеології бажання відновити конституційну монархію. Щодо їх бачення ЄС, то лідер НДА заявляв, що вважає ЄС мертвим утворенням, але суспільна думка заставила трохи їх змінити свою позицію. на цих виборах вони заявили, що прагнуть «найкращої співпраці з Європейським Союзом» у сфері торгівлі, економіки та культури, але не готові приєднуватися до Союзу, якщо це вимагає визнання незалежності Косово. У плані внутрішньої політики робиться ставка на фермерів та популізм у медичному питанні.
Іншою ультраправою партією є проросійський “Ми - голос народу”. Вони фактично мають те саме електоральне поле що й НДА: фермери та малозахищене населення. Вони наголошували на своїй підтримці посилення стимулів для вітчизняних бізнесменів і фермерів, будівництва студентських гуртожитків у Белграді, Нові-Саді, Ніші та Крагуєваці, наданні безкоштовних шкільних підручників і фінансової допомоги для «соціально незахищених сімей”. Що стосується зовнішньої політики, коаліція висловила свою підтримку збереженню тісних відносин з Китаєм через їхню позицію щодо Косова і що вони «вимагатимуть, щоб Сербія стала частиною БРІКС », кажучи, що БРІКС є альтернативою Європейському Союзу. На відміну від монархістів, “любителі Кітая” лякають сербського виборця тим, що в разі визнання Косова, кожна національна меншина відколиться від Сербії. Їхніми “однодумцями” є такі партії як Конфедерація та Альтернатива для Німеччини.
Слід також розуміти, що деякі прихильники цих ультраправих партій, як і ультралівих, встигли повоювати проти нас в загонах “четників” та комуністів на Донбасі в період 2014-2022 років.
Ці ультраправі партії мають приблизно по 5% голосів, що дає Вучичу відчуття керованої опозиції справа. Єдина справді жива опозиція - це проєвропейські сили, які виступають проти фальсифікації виборів та пробують захистити чесність виборів. Тому не дивно, що чинний уряд поливає фейками опозиційні сили в медіапросторі, а на вулицях сльозогінним газом. Поки протести тривають 10 днів. Якщо вдасться опозиції хоча би відстояти Белград, то це стане важливим кроком у боротьбі з Вучичем та його авторитаризмом.
