по лівому краю ви можете спостерігати основну причину чому більшість книжок я читала в метро, і я маю грандіозні плани дочитати її, а тобто «веселку тяжіння» десь приблизно за осінь, вже навіть трохи за середину перейшла. ні, вона не скучна і не читається якось хуйово чи паґано, просто потребує часу, концентрації і ментальних спроможностей — з цих трьох, дивовижно але, і мене переважно є тіки час.
харашо, тепер вступна частина. в цьому місяці я читала не те шоб багато і не те шоб сильно якісно, концепцію якісного читання пропоную залишити на персональне бачення кожного. зате — майже не провалила свою клубну аскезу, взагалі б не провалила, якби в кінці місяця не вписався в список один персонаж, про нього пізніше. книжок вийшло аж цілих 8 штук. ну і ще дві, які їдуть зі мною у вересень.
тепер по порядку:
— першим був «холод», який взагалі дочитувався з липня, але це вже деталі. і він був на клуб. і якось так вийшло у результаті, шо з книжок Твардоха, ця — моя найменш любима. бо він в ній одночасно і відчуває, і не відчуває. але твардохверс виходить інтірєсний, бо як мінімум персонажі з «покори» згадуються. оцінка: з'їдена нога з 10;
— тоді я читала «скарабея», в метро, звичайно ж, на нього навіть відгук є. але шо тут казать, коли це просто ще одна готишна хрінь, а я ж люблю готишні хріні, ну. оцінка: ЖУК з 10.
— після того, на диво не в метро, а так для відпочинку, прочитався другий некровет. друга частина мені сподобалась якось менше, без ентузіазму, без відчуття новизни, але все ще бадьоро і весело, і про ветеринарію. оцінка: фамулюс з 10.
— харашо, після того була, вже в метро, «підмайстра грибних справ», дуже хароша. за вайбом одночасно нагадало і власне книжку, і екранізацію «мандрівного замку», а мені в різний спосіб подобаються обидві ці штуки, тому ну. і там ще такий світ симпатишний, і персонажі, і гриби. всі мають любить гриби, бо це гриби
— далі були «чарівні пані», і десь на чарівних панях можна помітити, шо я трошки так буває люблю польське фентезі, принаймні те, шо беруть до себе наші видавці (якшо винести за дужки одного жадібного польського дєда, бо пішов він нахуй, той жадібний польський дєд). і в цілому воно добре зроблене, і за сюжетом спостерігати цікаво, але мені місцями було забагато голів, від яких я читаю той чи інший шматок тексту, і в фіналі було враження, шо якби трохи менше зробити сюжетних ліній, то воно все ще б добре справлялося. може навіть краще. коротше — я для себе це визначила як “мені треба повільніше”. а ще, це дуже важливо, хоч це й жінки, яких писав чоловік, але вони не відчувались як женщіни, яких писав противний мужик. це ж чудово, ну. оцінка: курви з 10.
— «випишемо вам кота» зробила мені одночасно і дуже добре, і трохи погано — але в хорошому сенсі. мені ще треба проходити з нею в голові, шоб всьо склалося, тому поки це все. оцінка: виносьте кота з 10.
— власне, персонаж — «нечуй. немов. небач» — читався на клуб, який ось тільки буде на вихідних, так шо поки скажу тіки те, шо місцями мені було ту мач всього, шо там відбувається на тих нещасних 200 сторінок. але стімпанк як сетинг — це шось дуже навіть аестхетік, треба більше.
— і наостанок «осідлати кита», яку я вирішила вже дочитати так, бо в метро з нею не дуже складалося. нот ґрейт, нот терібл. кити симпатичні, противний дід в сюжеті присутній. найбільше мені сподобались містично-мітичні частини з китами, де прадавній кит згадував свого друга-вершника, там прям текст красівий, під шось казкове зроблений. оцінка: пака з 10.
вийшло шось ну отаке, в вересні буду трохи читати на клуби, але вже менше, бо перед тим попаяло сильно. ну і дивитись, як «веселка тяжіння» дивиться на мене, залякує.
