Один мій інтернет-знайомий, котрого я глибоко поважаю, мав колись цікавий блог. На жаль, платформи, на якій той розміщувався, давно вже нема. Тож я вирішив урятувати деякі із заміток, розмістивши тут, звісно, зі згоди автора (його нік: Python).
УКРАЇНСЬКА МОВА: НАБЛИЗЬМО ЇЇ КІНЕЦЬ
23 червня 2009 р.
Сьогоднішні поради стосуватимуться тих, від кого залежить майбутнє української мови: журналістів, мовознавців, вчителів. Ваша мета — зробити так, щоб цього майбутнього не було. Навіть якщо ви не є безпосереднім учасником світової антиукраїнської змови, ваші дії в цьому напрямку цілком виправдані: повна заміна української мови однією з міжнародних мов (чи кількома з них) зітре кордони між Україною та навколишнім світом і прискорить інтеграцію українців у міжнародну спільноту. Звільнившись від місцевого мовного баласту, українці зможуть глибше й ґрунтовніше оволодіти провідними міжнародними мовами. Можна знайти й інші причини. У будь-якому разі, ваша участь у цій справі принесе користь людству.
На жаль, у сучасних умовах офіційна заборона української мови неможлива. Що, однак, не заважає вам, маючи інструменти впливу, зробити так, щоб ніхто її не знав. Більше того, користуючись цими порадами, ви зможете заробити собі імідж націонал-патріота, що підвищить ефективність вашої таємної антиукраїнської діяльності.
Перш за все, українську мову слід очистити. Повністю. З видаленням усього, що може нагадувати нам про радянське й дорадянське минуле. Уникайте будь-яких слів, присутніх у словниках радянського періоду — замість них можна вигадати щось своє. Якщо вам бракує фантазії, зверніть увагу на недолугі варіанти української термінології, що не прижились раніше. Це вже робиться в таких галузях, як хімія й медицина. Розповсюджуйте цю практику і в інших галузях. Той, хто знав українську мову раніше, вже не зможе похвалитися цим і буде змушений перейти на російську, щоб не показувати свою необізнаність.
Ваша українська мова має бути більш українською, ніж того вимагає правопис. Для цього слід користуватись нестандартними правилами. Ви можете вигадати свої власні правила, але при цьому завжди посилайтесь на правописні норми 20-х років (все одно ніхто з наших сучасників не бачив в вічі тих правописів). Російські імена, прізвища та географічні назви вимовляйте так, як це заведено в російській мові, вимагайте того ж від інших. Якщо хтось з вами не погоджуватиметься, звинувачуйте його у прихильності до русифікаторських савєтскіх правописів. Нелогічно? Так і має бути: правила української мови не повинні мати нічого спільного ні з логікою, ні з досвідом попередніх поколінь, інакше існує ризик, що хтось їх дійсно знатиме.
Постійно виловлюйте помилки в українській мові своїх співрозмовників, навіть якщо це відхилення від ваших власних правил. Забудьте про правила ввічливості: кожна спроба заговорити українською мовою повинна каратись — скажімо, через незначні відхилення від найновішого проєкту правопису.
Якомога частіше нагадуйте українцям, що вони не знають української мови, а та мова, якою вони розмовляють з дитинства — «суржик». Пам'ятайте: українську мову навіть з незначною кількістю русизмів слід вважати «суржиком» — а отже, окремою мовою, яка не має нічого спільного з українською. Пам'ятайте: суржик — мова непрестижна, а російська (навіть із засиллям українізмів) — мова престижна. Людина, що знає «суржик» як рідну мову й більш-менш володіє російською, зробить потрібний нам вибір.
Щоб ваша думка з питань мови лишалась авторитетною, якомога частіше кляніться в любові до української мови, пісні, вишиванки, шароварів, верби і калини. Їжте сало, пийте горілку. Це дуже важливо, оскільки за межами роботи вам краще розмовляти російською, ніж очищеним варіантом української мови (яким не володієте навіть ви — навіщо демонствувати власне незнання? Крім того, у вас може бути російський акцент…) — вам необхідно бути схожим на справжнього патріота України.
Для більшої правдоподібності можете навіть переконати себе, що всі ці маніпуляції з мовою необхідні для її ж блага. Все одно кінцевий результат буде саме таким, як нам потрібно: українська мова зробить іще один крок до зникнення. На жаль, не останній.
