Вітаю. СРСР - це досить сіра та гнітюча сторінка нашої історії. Зазвичай, можна почути від людей старшого похилого віку про загадкові неймовірні виключно “радянські” речі, які і корисні, і якісні, і довговічні…
Впевнений, у вас також є родичі, сусіди або знайомі, які в певних конфліктах використовують радянські часи, як приклад прекрасного життя… Отож, я трохи розвію певні класичні міфи про морозиво Пломбір, які розповсюджувалися навколо так названого “прекрасного радянського виробництва”.
Ну хто ж не обожнював в ті часи якісне смачне, а найголовніше виключно “радянське” морозиво Пломбір. Навіть в наший час, купуючи щось смачненьке додому, від бабусь та дідусів можна почути про унікальне, справжнє морозиво з вершків.
Через свої освіжаючі властивості, морозиво стало дуже популярним серед працівників на заводах. Солодке та холодне морозиво освіжало, викликало відчуття ситості. Достатньо було з’їсти одну-дві порції пломбіру, як голод та спрага відступали.
А ви знали, що так названий пломбір не є ніякою радянською розробкою?
Якщо в двох словах, то це створена французами страва, яка була дещо вдосконалена за допомогою американських технологій. І лише в 1937 році морозиво під назвою Пломбір появилося в СРСР. Фактично, СРСР не вносив жодних змін, а лише використовував вже працюючу формулу.
4 листопада 1937 році до москви із Сполучених Штатів Америки повернувся радянський політичний діяч Анастас Мікотян. Його настільки сильно вразив незвичайний солодкуватий смак продукту, що після політичної поїздки, він умів домовитися про отримання дозволу на початок виробництва морозива у власній країні.
Морозиво було додатковим елементом страви із сушених фруктів, які настоювалися у вишнівці - цю страву частенько полюбляв їсти Наполеон ІІІ, особливо смачно страва здавалася на курорті Пломб’єр (звідси і назва).
Вперше про початок масштабного виробництва морозива Пломбір в СРСР заговорили після активного відкриття холодокомбінатів, налаштування виробництва т остаточного узаконення використання американської рецептури. Спочатку відкривалися заводи в москві, ленінграді та в Харкові. Згодом перші потужності почали активно працювати і в Києві.
Через серйозні проблемі з налагодженням зв’язків із зовнішнім світом, влада не могла прямо сказати власному “трудовому” народу про те, що улюблена солодка страва - це американський продукт. Так як виїхати за кордом могли далеко не всі, активно почали розповсюджуватися умовні пропагандистські наративи про те, що морозиво Пломбір - це на 100% натуральний продукт, виготовлений виключно в СРСР. Іншими словами, довірливому народу почали вбивати в голову, що закордоні зразки робляться з хімії, не мають такої органічності та смаки.
Всі ж прекрасно знають про міфічну фразу “було зроблено по ГОСТу” - так ось… Це був один з найбільших обманів, який активно розповсюджувався територією всього Союзу. Річ в тому, що “ГОСТ” хоч і регулювався державою, але не мав ніяких загальних критеріїв, не корегувався міжнародними стандартами. Іншими совами, держава самостійно визначала, яке морозиво якісне, а яке - ні. Якщо держава визначить, що пальмова олія - це натуральний продукт, і він повинен бути в морозиві, значить воно так і є!
Насправді ж, радянське морозиво Пломбір ніколи не було на 100% натуральним, як те розповідали народу. Можна було знайти і домішки, і підсилювачі смаку…
Якщо ж в американському виробництві не приховували наявність якихось домішок (чи до для смаку, чи то для гарного вигляду, чи то для збільшення строків придатності), то виробники в радянську епоху найчастіше ігнорували подібні, скажемо так, моральні принципи.
Досить часто на упаковках морозива Пломбір писали склад, який не відповідав ніяким міжнародним харчовим стандартам, або ж виробники не цуралися опускати підсилювачі смаку та консерванти, залишаючи лише молоко або вершки, цукор та екстракт (ваніль чи будь-який інший доступний смак, який був дозволений).
А ви знали такі факти про морозиво Пломбір, яким так сильно любили хвалитися люди радянської епохи?
