Що ви знаєте про сум? Чи було вам колись сумно настільки, що світ навколо померкнув до темної ночі, хоча на небі світить сонце. Багато людей скажуть:
Так ми відчували це.
І згадують свої різні життєві випадки. Хтось втратив рідних, хтось сумував за втраченими речами, хтось кудись не зміг поїхати, комусь не вдалось щось купити, чи зробити вчасно, когось покинули, когось образили.
Але саме цікаве, що дивлячись навкруг , ми не бачимо людину, якій чорно від смутку. Найчастіше така людина ходить разом із нами тими самими маршрутами, зайнята буденними справами. Але очі її дивляться в себе. Навколишній світ торкається її на 50 %.
Коли світ померк від смутку, як знайти в ньому світло? Чому одні люди здатні знайти в собі сили, щоб піднятись, а інші стають самогубцями?
Жінка, яка сиділа в кімнаті з книгою на колінах, була Аврора. Скорочено її називали Ава. Ій було 39. В неї був син 10 років, і чоловік. Чоловік і син зараз знаходились в іншій кімнаті. Син дивився ролики в ютубі, і грав в телефоні. А чоловік спав, і гучно хропів. Храп був неприємний, але Ава не хотіла виходити. Вона могла б потормосити його, щоб він перестав хропіти, але він міг прокинутись, і тоді б вона не змогла спокійно подумати. Він би обов'язково почав щось розповідати, питати, говорити, змушував би слухати його і відповідати йому. А їй треба було помовчати. Подумати. Придумати вихід.
Їй було трохи моторошно крім того. Сьогодні був похорон її брата. Двоюрідного. Останні 7 років вони жили в одному дворі. Щодня приходячи з роботи, Ава заходячи у двір, знала, що першим побачить його. Олександр сидів на старому продавленому дивані під бесідою. Вона зазвичай казала йому “привіт” і намагалась без затримки проскочити повз нього в “свою” хату. “ Свою” , бо їй часто нагадували, що тут нічого свого в неї нема. Її просто пустили пожити з чоловіком і сином. Але будь якого дня, їй можуть сказати, щоб забиралась геть. А вона ж виросла тут. Як сталось, що її батько і мати, і вона не успадкували і крихти з усього дворища. А все переписане на Олександрового сина. І сам Олександр веде себе зверхньо, як власник, як король.
Щодня проходячи повз нього, в будь яку погоду, і зимою і влітку, вона відчувала, як він чіпко своїми злими очима, обмацує її фігуру, примічає, що несе вона в сумці, чи в руці. Він не працював уже 18 років. Офіційно ніколи не працював, трудової книги навіть не мав. Ава дізналась про це, коли він помер. Жінці його, Софії, потрібно було зібрати документи, щоб отримати допомогу на поховання. Трудової не було, паспорт прострочений на 5 років.
Він не ходив в центр міста десятки років. Ходив тільки до найближчого магазину за горілкою. Продукти не купляв ніколи. Гроші на горілку отримував з продажу грибів і ягід. Це був його єдиний дар. Грибник він був завзятий. Ніхто не знаходить нічого, в він завжди відро повне принесе. Коли у всіх по відру, в нього 2 повні і ще й в рюкзаку відро, і ще й каністра ягід.
Приносив це добро додому, чистив, а жінка робила закрутки. Ніколи не купляв ні солі, ні цукру, ні оцту, не платив ні за газ, ні за світло, ні за воду. Вважав що його вклад найбільший. Він же приніс гриби. А закрутки то вже жінки діло. І хай тільки спробує не закрити. Або яка банка вистрілить. Всі громи на її голову. Мати і прокльони такі у дворі, що вуха в’януть. І гидко стає. Оце був його другий дар. Ніхто не вмів так людину принизити, і такі лайки видумати і вивернути на голову кожному, хто хоч слово проти нього якесь мав.
Це був його такий заробіток на протязі літа і осені. А зимою і весною продавав ті закрутки, що жінка закатала, міняв в магазині на горілку, продавав заморожені гриби-ягоди. Спеціально змусив сина, щоб той з жінкою Кариною купили великий холодильник з морозильною камерою. Карина дівчинка худенька, їла самі салатики, питала нащо такий великий, старого холодильника ж достатньо. Але їй швидко мізки закрутили, розписали скілько то вони заробляють на грибах, який в неї тесть грибарь знатний. То вона і не сперечалась довго, довірилась дорослим чоловікам. Подзвонила мамі в Італію і мама вислала гроші. Після весілля мама Карини побула з дочкою всього два дні. Мусила вертатись на роботу. Працювала в хоспісі. Обслуговувала лежачих хворих бабусь і дідусів. Мама вислала гроші на все. І на холодильник, і на ремонт хати, в якій з моменту побудови, в це 30 років, ніхто нічого не робив. І щоб плитку в дворі поклали, бо може машину куплять, і зятеві на водійські права і на ремонт зубів, і на облаштування гаража під майбутню машину. Весілля оплачували вдвох зі свахою. Тільки вона налічкою а сваха в кредит. І от її дочка худенька дівчинка Карина втекла в Польщу від свого чоловіка. Дітей залишила. Сваха зі сватом, і чоловік її, який зуби ремонтував за її рахунок, обливають її брудом, обзивають шльондрою і кукушкою. І всі сусіди вірять, бо ж дітей залишила. А вона ,мама, одна знає і розуміє правду. Донька хотіла забрати дітей, в вони не дали. Коли стався цей справжній великий скандал, коли її дочку п'яна сваха тягала за волосся за допомогою сусідки -подружки. І чоловік не встав на її захист. Сказав, що має слухатись старших в чужому дворі. Карина тоді втекла просто. Її за волосся просто викинули з дому. Дочка розповіла згодом все, що було. По перше вона навіть в декреті не була. Замість неї в декрет був оформлений чоловік. Вони так вирішили, бо він не міг знайти достойну його роботу. То він дивитиметься за дітьми, і зароблятиме на грибах, це ж ого-го які гроші, а вона хай повертаєтся на роботу в магазин косметики. І от щодня вона повертається з магазину з продуктами і завжди застає чоловіка за приставкою. А на кухні її свекруха з подругою куховарять і прибухують і курять коло дітей. І сідає Карина вечеряти в сигаретному димі, і слухає при цьому докори, що вона погана хазяйка, не готує їсти ні чоловікові, ні собі. Все на що здатна, то це залити окропом пластівці, і нарізати в миску огірок в якості салату. Спочатку Карина мовчки це приймала. Але сусідка подруга почала залишатись ночувати, бо до вечора така була п'яна, що вирубалась на кухонному кутку. Тоді вже почались скандали. Карина почала затримуватись на роботі, щоб не йти додому до темна. Тоді чоловік почав ревнувати. І в кінці кінців її вигнали, бо вона посміла сказати, що її свекруха п'яниця. А вона ж просила віддати дітей, хотіла з ними їхати в Польщу, була там тітка її, що могла би влаштуватись до неї і на роботу і для життя. Не дали дітей. Очорнили перед сусідами. А вона молода, без досвіду, і мама далеко. Ще подали на неї в суд. Сказали кукушка, покинула дітей. І тепер дочка її платить аліменти на двох дітей. А той бик, чоловік її, сидить вдома, бо роботи достойної його не може знайти. Гриби збирає. Тепер вже сам, без батька. Олександр помер. А дітям вже 12 років. Вітько іноді спілкується з Кариною по телефону, в Сашко тільки просить щось купити, чи гроші скинути на карту. Діти виросли з вкладеною в них установкою, що мама їх покинула. А Карина, ще коли їм по 10 стукнуло, дзвонила, просила відпустити до неї хоч на літо. Не пустили, та в них і паспортів нема закордонних. Татко не спромігся зробити. Хоч вона аліменти виплачує справно. І вона і її мама щороку вітають дітей на свята і дні народження, присилають гроші, подарунки, одяг, взуття, шкільне приладдя. І все одно, всі знають, що вона кукушка і шльондра. І всі знають що він не працює, але він молодець, бо він дітей ростить.
Люди, як так? Що з вами не так? Як працює ваш мозок? Діти ростуть жорстокі до інших дітей і людей, вчаться вкрай погано. Хоч у поведінці Вітька останнім часом сталися переміни, він став займатись спортом, став краще вчитись, і виявляє увагу і повагу до інших. Здається, що він став вільний від чийогось негативного контролю, і зміг побачити , що світ більш багатогранний, ніж він бачив його до цього. Але Сашко, як був нахабний малий так і залишається. Жодної поваги до дорослих, жодної жалості до менших, тварин здається не ображає, але і не надто любить. Батька продовжують визивати в школу через його дії. Він ображає менших, ламає шкільне приладдя, рве книжки, не вчиться. Діти жаліються, що в них пропадають речі з пеналів і сумок, дрібні гроші з кишень. Він не поважає вчителів і родичів. І матюкаєтся як дідо Олександр. Тут би дід міг гордитися, що вповні передав свої знання. В іграх з іншими дітьми, дідо також вповні передав йому знання про махлювання в картах, навчив ніколи не признаватись в своїх поганих вчинках.
Про це все зараз думала Ава сидячи в кімнаті. Думала і уявляла, що зміниться тепер, коли Олександр помер. Тепер вона зможе влітку вдіти шорти. І він не дивитиметься на її ноги незрозумілим поглядом. Чому він дивився так взагалі, він же її брат? І не почує, що жінки не заслуговують поваги. Він часто так говорив. Не дивитиметься нагло, що вона несе в пакеті, і чи замовляє вона піцу синові в суботу. Не намастить трубу біля сходинок мазутом. Її малий любив крутитись на тій трубі. І з города не пропадатимуть овочі, які з таким трудом вирощує її мама.
Великий список того що зміниться. Олександр не працюючи роками, сидячи повсякчас у дворі, створював постійний тиск на всіх. Цікаво, що буде з його душею. З тілом вона добре уявляла, що відбувається. Він ще при житті почав заживо розкладатись, тіло його було наскрізь хворе, в нього була подагра, і грижі, грибок нігтів. Він постійно кашляв і спльовував слину. Він був товстий, завжди спітнілий, і не вважав за потрібне щодня митись. Як Софія з ним прожила стільки років? Несолодко це точно, і плакала вона на похороні не за ним. А за своєю загубленою молодістю. Стільки років терпіла приниження, матюки, працювала як кобила на нього, щоб його прогодувати. А все чому? Бо і вона так само як і Ава, все життя чула, що вона чужа, ніхто, нікому не нужна буде з дитиною. І в чужий монастир зі своїм уставом не лізь.
Звичайно ніхто її вже не вижене, тепер її син власник, в отже і вона. Карини позбулись. Баба скоро вмре. А діти молодці. Ростуть високі сильні. Дехто думає, що їм по 18 років. Вітько правда дурачок трохи, зовсім як мамка Карина, циганка ота. Ну не біда перевиховаєм під себе. А Сашко молодець, знає за себе постояти. От тільки треба дивитись за ним трохи. Ато дівчина в нього з'явилася. Це в 12 років. Їй 15. Щоб біди не вийшло. Але ж він неповнолітній, то як щось і станеться, то вона буде винна. Вона старша і мама мала дивитись. І Софія сидячи в темній кімнаті посміхнулась. Перед нею стояла порожня рюмка. Карині подруга подарувала набір рюмок на весілля.
