щодень

вмираю серед свого «я»/всього я невпинно

тягнучи з собою безлічи дурниць

що був(колись) казав, робив, вчиняв, творив...

до кінця дотягну все те

з чим завжди жив

кінець серпня 23-го
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Eonirota
Eonirota@eonirota

шо

1.5KПрочитань
5Автори
34Читачі
Підтримати
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Піксель-арт: словник

    "Невичерпний глосарій піксель-арту, описового характеру, складений на основі деяких елементів, що спостерігаються у тому, що приблизно називають «піксель-артом».

    Теми цього довгочиту:

    Піксель Арт
  • Піксель-арт: Селективне Обведення

    передмова: це переклад зі статті - на pixel-zone. Деякі матеріали були зміненні, доповненні, прибрані, бо я так вирішив за краще.

    Теми цього довгочиту:

    Піксель Арт
  • небуття

    тисячу планів відкладу на завтра

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

  • v.b | N | цикл “протиріччя”

    Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Цвинтар, що постав між нами…

    Як непомітно ми згасаємо поряд із тими, кого вважали своїм всесвітом... А потім розуміємо: ми були лише прикрасою в їхньому житті. Спершу щиро віримо, що любов і турбота здатні зцілити все, — а згодом стикаємося з жорстокою реальністю й приймаємо: вони ≠ вирішення всіх проблем.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • v.b | N | цикл “протиріччя”

    Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Цвинтар, що постав між нами…

    Як непомітно ми згасаємо поряд із тими, кого вважали своїм всесвітом... А потім розуміємо: ми були лише прикрасою в їхньому житті. Спершу щиро віримо, що любов і турбота здатні зцілити все, — а згодом стикаємося з жорстокою реальністю й приймаємо: вони ≠ вирішення всіх проблем.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші