пітьма за вікном, лише на нашій кухні
ще палає вогонь і точиться розмова.
ночами міські цвіркуни співають
тільки старим ледарям і невдахам,
які мешкають у чужих квартирах
на позичені один в одного гроші;
інші не слухають, бо зобов'язані спати,
щоб вранці піти на чужу роботу.
.
ми п'ємо каву і палимо цигарки,
падає попіл і падають за обрій зірки.
ми пам'ятаємо пагорби та сумуємо
за горами, яких так і не дісталися;
заважаємо котам і лякаємо привидів -
котам необхідно, щоб їм заважали,
і хтось має дати вогню привидам,
адже в них ніколи немає сірників.
.
важко повірити, що ця ніч могла закінчитися.
розгубленим мовчанням зустрічаємо сонце,
яке перші ж перехожі відбирають у нас,
відбирають вулиці, місто, країну, мрії...
ми беремо у борг декілька ковтків повітря,
під відсотки, яких нам ніколи не повернути,
і чомусь прощаємось. дивно буде не зустрітися,
але все може трапитися, бережи себе.
.
бережи себе, бо всім іншим байдуже.
