Майкл Корлеоне, перебуваючи у вигнанні на Сицилії, отримує від батька важливе завдання — допомогти Сальваторе «Турі» Ґільяно втекти до США. Турі — італійський Робін Гуд, що разом із бандою бореться за свободу простих людей, — став на шляху самого capo di tutti i capi сицилійської мафії — дона Кроче. На нього оголошують полювання: живим або, що ще краще, мертвим.
Чи вдасться Майклу Корлеоне врятувати Ґільяно? Адже проти них найвпливовіші сили Сицилії...
Роман «Сицилієць» Маріо П’юзо, який незабаром вийде у видавництві Лабораторія, — це вибухова суміш сили мафії, відчайдушного героїзму і зла небаченого масштабу.
За ці роки вигнання і переховувань Майкл виплекав у собі тваринне відчуття небезпеки. Інспектор Веларді йому не сподобався, вбивчого Стефана Андоліні він боявся, а від отця Бенджаміно в нього мурахи бігали поза шкірою. Та найбільше тривожних сигналів у його мозок надходило від дона Кроче.
Усі гості стишували голос, коли зверталися до дона Кроче, навіть його рідний брат отець Бенджаміно. Вони схилялися до нього з опущеними головами і чекали на його відповідь, навіть припиняли жувати їжу. Прислуга кружляла довкола нього, наче довкола сонця, а розкидані по саду охоронники не зводили з нього очей і будь-якої миті були готові за його наказом кинутися і розірвати всіх на шмаття.
— Доне Кроче, — обережно почав Майкл, — я тут, аби виконати всі ваші побажання.
Дон прихильно кивнув своєю здоровенною головою, склав свої міцні руки над животом і своїм найщирішим тоном сказав:
— Ми маємо бути цілком щирі один з одним. Скажи, як ти плануєш допомогти Ґільяно втекти? Говори зі мною як син з батьком.
Майкл мигцем зиркнув на інспектора Веларді. Ніколи в житті він не буде щирим у присутності начальника сицилійської поліції. Дон Кроче це одразу ж зрозумів.
— Інспектор Веларді цілком підпорядковується моїм порадам. Йому можеш довіряти так само, як довіряєш мені.
Майкл підніс келих з вином до рота. Понад вінцями він бачив прикуті до них погляди охоронників, наче глядачів на виставі. Він бачив гримасу інспектора Веларді, якому не сподобалася навіть вкрай дипломатична відповідь дона, яка, втім, чітко дала зрозуміти, хто в цьому домі господар. Він бачив насуплене вбивче обличчя Стефана Андоліні із товстенними губами. Тільки отець Бенджаміно не дивився йому в очі і сидів, схиливши голову. Майкл допив келих вина і служник тут же наповнив його знову. Раптом він перестав почуватися в безпеці в тому саду.
Нутром він відчував, що слова дона Кроче не могли бути правдою. Чому б то присутнім за цим столом довіряти голові сицилійської поліції? Чому б то Ґільяно мав довіряти йому? Майкла навідала гірка думка, що історія Сицилії просто-таки нашпигована зрадою. Він пригадав свою загиблу дружину. Власне, з якого дива йому довіряти дону Кроче? І навіщо йому стільки охорони? Дон Кроче був високопоставленим мафіозі. Він мав найвпливовіші зв’язки у Римі і, по правді, був неофіційним представником уряду тут, на Сицилії. Тоді чого чи кого дон Кроче так боявся? Тільки одного — Ґільяно.
Дон не зводив з нього очей. Майкл спробував заговорити як міг щиро:
— Мій план простий. Я чекаю у Трапані, поки до мене не привезуть Сальваторе Ґільяно. Ви і ваші люди. Моторним човном нас доправлять до Африки. Звісно, при нас будуть всі необхідні документи. З Африки ми полетимо до Америки, все вже домовлено, аби нас впустили без звичних формальностей. Сподіваюся, все складеться так просто, як мені обіцяно, — Майкл на мить замовк. — Хіба що ви порадите щось інше.
Дон зітхнув і відпив зі свого келиха. Потім він втупився поглядом у Майкла.
— Сицилія — це земля трагедій, — повільно і виразно заговорив він. — Тут немає довіри. Немає порядку. Тільки жорстокість і зрада. Ти видаєшся дуже обачним, мій юний друже, і ти маєш на це повне право. Таке саме право має й наш Ґільяно. Дозволь сказати ось що: Турі Ґільяно не вижив би без мого захисту; ми з ним — два пальці однієї руки. А зараз він вважає мене своїм ворогом. Ех, ти й гадки не маєш, як мені від цього гірко. Я мрію лишень про те, щоби одного дня Турі Ґільяно зміг повернутися до рідних і надалі лишатися славетним поборником Сицилії. Він сміливець і справжній християнин. А завдяки своєму доброму серцю він завоював любов кожного сицилійця, — дон Кроче замовк і надпив вина. — Але тепер усе обернулося проти нього. Він сидить десь у горах сам, із менш ніж десятком хлопців супроти цілої армії, яку Італія відправила по нього. Він оточений зрадниками. Тож він нікому й не довіряє, навіть самому собі.
Якусь мить дон роздивлявся Майкла холодним поглядом.
— Якби я був до кінця відвертим, якби не любив Ґільяно так сильно, то, мабуть, дав би тобі пораду, якої не маю давати. Мабуть, я б від щирого серця порадив вертатися до Америки без нього. Ми наближаємось до завершення трагедії, яка тебе ніяк не обходить, — дон на мить замовк і знову зітхнув. — Але, звісно, ти наша єдина надія і я мушу благати тебе залишитись і допомогти нам. Я допоможу чим зможу, я ніколи не залишу Ґільяно в біді, — дон Кроче здійняв келих. — Дай йому, Боже, прожити тисячу років.
Усі випили, а Майкл замислився. Дон хоче, аби він залишився чи аби облишив Ґільяно? Заговорив Стефан Андоліні:
— Не забувайте, ми пообіцяли батькам Ґільяно, що Майкл приїде до них у Монтелепре.
— Мусимо дати їм надію, яку тільки можемо, — люб’язно відповів дон Кроче.
— Гадаю, вони б мали знати щось про «Заповіт», — тихо, але наполегливо проказав отець Бенджаміно.
Дон Кроче зітхнув.
— Так, «Заповіт» Ґільяно. Турі вважає, що «Заповіт» врятує йому життя або бодай помститься за смерть, — тут він заговорив напряму до Майкла: — Запам’ятай собі: Рим боїться «Заповіту», але я — ні. І передай його батькам, що записане на папері змінює історію. Але не життя. Життя — це зовсім інша історія.
Більше інформації про книжку — на сайті laboratory.ua
