Моя принцеса говорить швидко, сміється, захлинається словами,
Бігає, стрибає, співає, танцює, поправляє волосся руками.
Курить за гаражами – понарошку, не в затяг, смішно тримаючи сигарету.
Вночі вона дивиться на зірки – шукає щасливу прикмету.
Інколи цупить косметику сестри – фарбує обличчя яскраво.
У білих кросівках виходить надвір – і позирає лукаво.
Читає якихось Маркеса, Сартра, Камю, слухає рок з матюками.
І з мене на мить вибиває дух, випадково торкнувшись руками.
Ганяє від станції і до шахт на мопеді у міні-спідниці.
Світить білизною – мріє – хтось забере до міста, а може й столиці.
Притискається довірливо під дощем, ховається під моїми руками.
Хмурить брівки – не добере – як поводитись із чоловіками.
Червоніє легко, оповідає чутки, ледь чутно шепоче дурниці.
І пахне квітами і вугіллям, дюшесом і залізницею…
Все відлетіло. Далеко позаду наші літо й дитинство.
Сили Небесні, бережіть принцесу мою і наше спалене Королівство.
