Фанфік присвячений серіалу “Готем”, події якого розгортаються у часи, коли Брюс Вейн тільки-тільки втратив батьків в результаті збройного нападу злочинця у темному провулку. Серіал розповідає про життя міста Готем у “добетменівську” епоху та про те, як відомі антагоністи по типу Пінгвіна, Джокера, Загадник та інші ставали тими, якими ми їх знаємо з коміксів, фільмів та ігор.
Примітка: Хочу почати свою роботу з 18 серії 4 сезону, там, де повинна була закінчитися історія Джерома Валески.
***
Готем - найкримінальніше місто всієї Північної Америки, яке розташоване на Східному узбережжі США. Воно напхане злочинністю та корупцією. Кожен 5 житель міста сидів/сидить за свої злодіяння. Але два брати сильно виділяються з натовпу бандитів. І один одного вони терпіти не можуть. Кожен хоче бути єдиним, найвеличнішим носієм прізвища Валеска.
***
Заманити на сцену свого брата Джеремайю і «золотого хлопчика» Брюса Вейна вийшло, викрасти дирижабль із звеселяючим газом - аналогічно. Але через довге базікання Джерома про спільне з братом дитинство виконати головне завдання - вбити двох ненависних для нього людей - не вийшло. А на дирижаблі союзники матеревбивці Опудало і Капелюшник припустилися найдурнішої помилки - впустили на борт Пінгвіна, який збунтувався і якого можна було прикінчити на землі.
Але про це детальніше.
***
Розповіді Джерома про дитинство, юнацтво слухав натовп із сотні людей, а також Люциус Фокс і Джеймс Гордон, які виконали вимоги Валески - привести до нього свого брата і Вейна, якого він так і не зміг раніше вбити.
Сцена була прикрашена прожекторами нагорі, і також пара стояла на підлозі. На сцені було три стільці. Той, що посередині, був призначений для Джерома. Ліворуч від нього сидів Брюс, праворуч - брат. Також на сцені була Світлячок, озброєна вогнеметом, і кілька найнятих Джеромом маргіналів спортивної статури. Усі вони були одягнені в рожеві піджаки, чорні штани. У їхніх руках були автомати. Сам Джером одягнувся, наче збирався до театру: жовтувату сорочку з чорною краваткою у білу клітинку прикривав темно-зелений жилет; відтінок штанів був подібний до кольору жилета. Оскільки на вулиці було близько двадцяти трьох градусів, Джером одягнув білий тренч. Щоб руки не обмерзли на вітрі, він одягнув білі циркові обтислі рукавички.
Після радості Джерома від того, що план вийшов, він сів на середній стілець. Стілець трохи скрипів і хитався, але Джером використовував це як гойдалку. Люди Джерома прив'язали руки Джеремайї та Брюса до рукояті стільців. Мотузка була зав'язана на морський вузол і сильно тиснула на руки. Джеремайї було набагато складніше перебувати на сцені, ніж Брюсу, адже до нього звертався його збожеволілий брат, якого він давно не бачив, сподіваючись, що не побачить знову.
Джером почав свій монолог:
- Батьки цього не визнають, але в них є улюблені діти. Глибоко в серці вони віддають перевагу не двом, а одному, наприклад. Любити дітей однаково неможливо, особливо коли є такі відмінники, - Джером, гордість школи, показав пальцем на брата. - І розпещені бовдури, - Джером поклав руку на груди, опустивши голову.
Публіка мовчала. Джером також, потім вимовив:
- Правда? Братику... - Джером подивився на брата, той лише відвернув голову чи то від страху, чи то від небажання бачити Джерома знову... - Подобаються діти, які кімнату прибирають, домашку роблять, нікого не вбивають. Прям як наш розумничка, - Джером спрямував великий палець до Джеремайї, щоб люди зрозуміли, про кого він.
Люди не слухали психопата, бо їхній розум заполонило бажання якнайшвидше покинути площу.
- Так. Він був таким. Його усиновили багатії, навчався в найкращих школах, коледжах, - продовжив Валеска.
Брюс, зціпивши зуби, слухав Джерома, більшого він не міг зробити. Джеремайя тільки повільно крутив головою, бажаючи заткнути брата-покидька, він міг би зробити це словесно, але був надто боязким для подібного.
- А мене в цирку мучила мати-алкашка у вічній депресії, з якою вона боролася тільки високоградусними напоями. Змушувала прибирати лайно за слонами... - сумно розповідав клоун, гойдаючись на стільці.
Люди вже почали позіхати від нецікавого шоу, адже вони прийшли на музичний концерт, але бандити зірвали його. І тепер страшний блазень скаржиться на несправедливе життя.
- А слони багато серуть, пані та панове, - Джером згадав про Брюса і повернувся до нього, той лише віддалив обличчя від Валески. - Але я знаю про те, про що мамка з татком і не здогадувалися, - інтригуюче продовжив Джером. А Джеремайя поглядом людям показував, що брат городить нісенітницю, закотивши очі. - Ти такий же псих, як і я...
Джером піднявся зі стільця і став навпроти Джеремайї, почав діставати щось із кишені, але витягнув порожню руку. Він вирішив продовжити монолог...
- Це в нас у ДНК. Бачиш, у наших жилах тече одна кров. Ми - майже копія одне одного.
Джером і Джеремайя були братами-близнюками. «Майже» звучало дуже безглуздо для Брюса, але, продумавши це, він зрозумів, що йдеться про характер.
Джером усе-таки показав те, що хотів дістати з кишені - ніж. Закотивши рукав, він почав різати свою праву руку біля вен, рухаючись від зап'ястя і нижче. На підлогу сцени капала бордова рідина, а рана розкривалася все більше і пускала гострий біль по всій руці. Рана мала б спричиняти дискомфорт, але, мабуть, Джером не вважав за краще показувати це іншим. Видно, що його тіло реагувало на кожен рух, тремтячи і немов покриваючись холодом, але Джером не подавав виду, приховуючи кожну нитку болю всередині себе. Усі, хто перебував на сцені, скривилися від відрази. Людям на площі не дуже було зрозуміло, що там робить псих. Потім він порізав ліву руку братові, але не в ділянці вени, а в ділянці долоні, рухаючись по рідних лініях. Дія була надто швидкою. Джеремайя не одразу зрозумів, що сталося, бо встиг зловити лише шок, але, побачивши, що під ним почала утворюватися кривава калюжка, замичав від болю, розсунувши ноги в сторони. М'язи почало зводити від болю, через що Джеремайї було дедалі складніше не втрачати самовладання.
Джером підняв долоню брата, поставивши її на рівні зі своєю кривавою стороною на зап'ясті, і показав публіці.
- Та-дам! Одна кров же? - з усмішкою запитав псих, томно дихаючи.
Публіка охнула. Матері закрили дітям очі. Гордон зрозумів, що потрібно діяти. Він викликав групу спецназу.
Джером кинув руку Джеремайї, повернувся до нього і продовжив:
- Ти вбивця! - сказав Джером, зціпивши зуби. Джеремайя витирав обличчя від слини брата, роблячи маніпуляції обличчям по светру. - Це твоя суть, досить від неї ховатися!
Джером розрізав мотузки, які сковували брата. Потім дав йому ніж. Відступив від брата, чекаючи, як той встромить у нього ніж. Але він не поспішав із цим. Джеремайя був у стресовому стані, його голова була затуманеною, і всю її увагу на себе перетягувала глибока рана на долоні, яка починала колоти ще більше. Тримаючи ніж, він приходив до тями. У голові були жорстокі фантазії. Він уявляв, як різатиме і скільки разів глибоко з агресією встромлятиме ніж у цього мерзотника, розрізаючи шкіру. Спостерігати за тим, як той мучитиметься від болю, валяючись на підлозі й хитаючись від того, як пече все зсередини. Але потрібно було опускатися на землю. Джеремайя підвівся, випростався, закричав, почав бігти до брата з бажанням заколоти його. Потім він зрозумів, що саме цього й хотів Джером, - щоб він став убивцею. Джеремайя зупинився на відстані витягнутої руки до своєї мети, відчув слабкість, упав на коліна, а ніж викотився з долоні на підлогу. Джером був не здивований і вдарив брата по голові з правої ноги. Той від сили удару впав боком на підлогу сцени. Голова тріщала. Відчуття, немов клітини всередині з гуркотом лопаються. Джеремайя не вставав, він продовжував лежати на підлозі, звинувачуючи себе, що не завдав братові шкоди. Він заплющив очі, щоб публіка думала, що той знепритомнів через удар головою. Хоча він і був на межі цього, але, набравшись сил, він тримався з останніх подихів. Інакше, якби він піднявся, то навряд чи б дійшов до свого стільця без осуду з боку простих людей, які сподівалися, що він уб'є Джерома.
- Тюхтій... - із закоченими очима сказав Валеска. Він нахилився, щоб повернути собі ніж, поклавши його в кишеню на штанях.
Джером спокійно подивився на публіку, потім почав сміятися.
Гарві Буллок, напарник Гордона, пробрався до нього через натовп, щоб повідомити про те, що сюди летить дирижабль із хімікатами.
- Так ось навіщо від так тягнув... - сказав Гордон.
- Так, потрібно терміново евакуювати людей звідси! - Гарві переконував Гордона.
- Не вийде. Джером попередив, що якщо люди почнуть тікати, його головорізи почнуть стріляти в натовп.
Капітан поліції Гордон зметикував, як завадити лиходієві, благо в нього був на це час. Снайпери встали на позиції. Кожен стрілець уже поклав палець на курок, почав цілитися. Після того, як Джеймс віддав наказ снайперам «Вогонь!», було чути постріли, але Джером із бандою виявилися неушкодженими. Снайперів було вбито заздалегідь розміщеними на їхній позиції людьми Джерома.
Він же і вимовив:
- Капітане Гордоне, Ви занадто передбач... - не встигнувши договорити, він відчув, як куля все-таки влучила в його плече. Стріляв заздалегідь підготовлений поліцейський у натовпі. Капітан махав кулаком від радості, але це не означало повну перемогу над психопатом.
Джером упав на підлогу сцени, стікаючи кров'ю. Джеремайя шокований від такого повороту подій, а Брюс злегка здригнувся і, прийшовши до тями, почав розплутуватися.
Другий постріл! Бріджит або, як вона себе називала, Світлячок ліквідована пострілом у голову. Прожектори, що стояли на підлозі, стіни були вимазані кров'ю і мізками. Це змусило Джерома схопитися і бігти куди вели очі. Він вибрав вдалий момент: той поліцейський перезаряджав пістолет.
Найняті головорізи почали стріляти по натовпу. Але магазини автоматів не були заражені хоча б на половину, тому що не передбачався такий поворот подій. Незабаром вони вибігли зі сцени і зникли.
Капітан Гордон побіг за Джеромом. По густому кривавому сліду він відстежив його. Джером забіг у парадну одного з житлових будинків. Гордон боявся, що цей псих забіжить у чиюсь квартиру, але слід вів капітана дедалі вище сходами. Гордон відчинив скрипучі залізні двері, які вели на дах.
***
Це була висота п'яти поверхів. На самому даху були всілякі ящики зі сміттям. Погода була жахлива, хоча декому вона могла б здатись найкращою: небо затягнуло сірими хмарами, ось-ось мав піти дощ. Поверхня даху була простора, по підлозі від вітру літали торішні журнали, газети. Вони були пожовклі від вогкості й часу. У порожніх картонних коробках, видно, ночували тваринки. Мешканці дбали про них, утеплюючи коробки старими непотрібними ганчірками. У тарілках поруч із коробками можна було знайти ковбасу, бульйони, воду, молоко, але самої родини, мабуть, котів не було.
Гордон помітив Джерома ближче до краю даху.
- Ти програв! - першим почав розмову Джеймс, направивши пістолет на бандита
Джером, мабуть, збирався спуститися пожежною драбиною. Він, боячись отримати кулю в спину, засміявся, повернувся обличчям до Гордона, потім відповів:
- Не говори передчасно!
Джером дістав пульт, який дасть сигнал пілотові дирижабля, коли йому потрібно скидати звеселяючий газ. Гордон відповів пострілом, влучивши прямо в пульт, той полетів прямо на землю. Пульт уже був неробочим. Валеска не очікував такого точного пострілу від капітана.
- Тепер-то програв? - із сарказмом, зосередившись, запитав Джим.
У відповідь Джером дістав пістолет, кажучи:
- Джиме, ти прекрасний коп! Не хочу, щоб місто втратило такого героя. Мені після твоєї смерті буде нецікаво робити лиходійства, - Джером відступав повільними кроками.
- Чого ти хочеш? - повільно йдучи вперед, сказав Джеймс.
- Відпусти мене, або мої лиходійства будуть нецікавими! - нервуючи, промямлив Валеска. Пістолет у його руках почав труситися.
- Дякую за комплімент. Але ти відповісиш перед законом, - Гордону лестило, що його хвалить справжній професіонал своєї справи.
Гордон розслабився. Джером це побачив, усміхнувся і скористався цим, не гаючи ні секунди. Він натиснув на курок. Куля влучила в пах.
Він, Джером, нахабно сміється. А Гордон кричав від болю, тримаючи себе за рану. Це був гострий біль, що пронизував кожен міліметр шкіри від паху і поширювався далі, по всьому тілу. М'язи скорочувалися від гостроти відчуттів, а у скронях повільно починало колоти. Він упав на коліна, потім на бік. Капітан розумів, що краще не допускати втрати крові, тому ліг на спину і прикривав пах. У стандартній ситуації подібна поза засоромила б Джима, але зараз йому було байдуже, тим паче його ніхто, крім цього психа, не бачить.
Валеска, сміючись і поспішаючи, закрив вхід на дах дерев'яною заслінкою, щоб ніхто не завадив його знущанню над капітаном поліції. Терорист почав дубасити копа ногами. Робив це, стрибаючи навколо тіла. Удари припадали в різні місця, куди потрапить нога. Гордон, який бував на війні, тримався, але через больовий шок сили його покидали. Після п'ятдесяти стусанів Джером перечепився через капітана, впав він навпроти нього. Валяючись на підлозі, він хихикав, схрестивши руки на грудях. Лежачи на боці і підперши голову правою рукою, він звернувся до Джеймса:
- Ох Джим, чого ти такий сумний? Якщо ти виживеш, то не зможеш мати дітей. А навіщо вони тобі? Вони ж вийдуть мертвими! - недоречна гостринка Валески глибоко поранила Джима. Валеска знав історію, як його кохана Лі Томпкінс була вагітна, але коли Джеймс опинився у в'язниці, через сильний шок, депресію, відчай у неї стався викидень. На щоці капітана з'явилася сльоза. Він вкрай рідко дозволяв собі пускати сльози, але цей клоун змусив його це зробити, натиснувши на найболючіше, що таїлося всередині... Джим дивився на небо, щоб не бачити цієї потворної морди, яка тільки й заслуговувала, щоб її знесли до біса в м'ясо.
- Я програв? Ха! Ні! Я ж у твою тупу голову вбивав: «Не говори передчасно!». А ти, немов 5-річний малюк, - неслухняний мерзотник.
Джим неуважно слухав, він дивився на сіре небо, тим самим сушив вологі очі. У капітана було лише одне бажання - схопити цього блазня і вчинити самосуд. Але розумів, що скоріше над ним вчинять самосуд, ніж він.
Незабаром Валеска подався у філософію:
- Мене не зупинити. Те, що всередині мене, - ціла філософія. Убивши мене, ти нічого не зміниш. Пам'ятаєш, скільки диваків із нафарбованими обличчями скоювали злочини, наслідуючи мене? - Джером з усмішкою на обличчі чекав на відповідь. - Ти точно маєш пам'ятати краще за мене, адже ти ловив їх, а я був мертвим! - понизивши тон, додав Валеска.
Щоправда, Джером так і не пояснив, у чому полягає його «філософія», адже хтось його відволік: дехто з неабияким ентузіазмом намагався пробратися на дах. Заслінка не витримувала.
Джером поспішав закінчити розпочате. Він поцілував у чоло Джима. Потім усміхнувся йому в обличчя. Діставати пістолет, цілитися не було часу, тож він наосліп встромив ножа в Джеймса. Той відчув гострий біль у правому боці. Гордон повільно втрачав свідомість. Нова рана змусила Джима стримувати кров у новій точці.
Джим кричав від болю і з останніх сил кликав на допомогу. Джеймс був слабкий і виснажений. Втрата крові була великою, оскільки через втрату сил тримати руки на ранах було складно. Руки німіли, застигали через холодний вітер, а в очах темніло. Гордон усе-таки втратив свідомість. Перед цим йому здалося, що біль минає, але це було самонавіювання.
Штани і плащ Джима вже просочилися кров'ю. Біла сорочка забарвилася в бордовий колір. Під ним утворилася кривава калюжка.
Джером лише посміхнувся, схопив капітана за щоки, повернув у свій бік і сказав:
- Будь здоровим...
Гордон цього не почув, оскільки не був притомний.
На дах увірвався Люциус Фокс і кілька поліцейських. Джером уже спустився пожежними сходами, будучи трохи засмученим через те, що головний план пішов коту під хвіст, але він ішов брудними провулками підстрибуючи, стукаючи п'ятами.
Люциус першим добіг до Гордона. Піднявши його голову, він притулив два тремтячі пальці до сонної артерії. Йому потрібно було позбутися хвилювання, щоб відчути пульс. Зосередившись, зробивши три вдихи і видихи, він знову притулив пальці до артерії, трохи натискаючи.
- Є! - сказав Фокс, притуливши до себе голову капітана, шморгаючи носом.
Поліцейські, які були з Фоксом, уже зателефонували на «911».
Швидка приїхала вчасно. Джима ще можна було врятувати, але поранення були вкрай серйозними. З даху капітана винесли на ношах. Парадна була простора - це дало змогу винести Джеймса з дому оперативно.
***
План із дирижаблем був простий. Оскільки ні Опудало, ні Капелюшник, ні Пінгвін не вміли ним керувати, довелося Тетчу (Капелюшнику) загіпнотизувати пілота, щоб той слухняно керував дирижаблем. У дирижаблі був звеселяючий газ, який мав розпорошитися на натовп, який зібрав Джером біля сцени. Головна властивість газу - всі, хто його вдихнув, стають психами на зразок Джерома.
У Пінгвіна з'явилися в момент завантаження отрути на дирижабль риси людяності, співчуття людям, які вдихнуть газ. Тож він вирішив умовити хлопців утриматися від такої витівки.
Опудало і Капелюшник були натхнені ідеєю Джерома або ж перебували в страху оступитися перед Валескою. Тому вони «вирубили» Пінгвіна сталевим ломом, затягли його тіло на борт і прив'язали його руки мотузкою до труби всередині дирижабля. Знову Пінгвін уникнув смерті, цього разу через недоумкуватість Капелюшника і Опудало.
На дирижаблі були тільки загіпнотизований Капелюшником пілот і Пінгвін, прив'язаний до труби.
Прокинувся Освальд за годину. Відчувався все той же біль від удару ломом. Голова розколювалася. Він почав аналізувати те, що бачить. Це було тісне приміщення, він був прив'язаний майже в самому кінці кімнати. Попереду він бачив пілота за штурвалом і панеллю керування.
В Освальда був обмежений вид з ілюмінаторів дирижабля, побачити там можна було тільки будівлі зверху, зорієнтувавшись, Пінгвін зробив висновок, що площу вони давно пролетіли, балони з газом не були використані. Він із радістю на душі зрозумів, що сигналу від Джерома не було. Переконавшись у тому, що вони давно пролетіли задане місце розташування, Освальд почав гризти мотузку. Вона була зав'язана на вузол, а її матерія була дуже міцною і складно піддавалася зубам. Через довгих п'ятнадцять хвилин мотузка розірвалася. Пінгвін вільний, це його тішило, приносило дискомфорт тільки те, що дуже боліли зуби і губи. Емаль стерлася дуже сильно, через що Освальд не міг стиснути зуби.
Висота, на якій летів дирижабль, була невелика, але Кобблпот не наважувався стрибати. Він вирішив зателефонувати Джиму Гордону, щоб той йому допоміг хоч якось.
- Абонент недоступний, - повідомив оператор.
- Чорт! - зі злістю сказав Освальд.
Пінгвін почав скакати по судну, нервувати, кидатися предметами. Незабаром він прийняв рішення стрибати вниз.
- Висота приблизно двадцять метрів - нестрашно. Або, стоп... тридцять... сорок... вісімдесят... двісті?!
Пінгвін себе тільки накручував, хоча висота була близько двадцяти п'яти метрів.
Невдовзі, коли здалеку виднівся океан, потрібно було діяти. Але Освальд відкладав стрибок до останнього, оскільки:
- У воду стрибати безпечніше! - пробурмотів він.
Коли відкладати було нікуди, Пінгвін розвернувся спиною до води і стрибнув майже як справжній плавець, але сам політ був схожий на останні миті перебування у повітрі підстреленого горобця.
Кобблпот дістав до дна океану, і воно було глибиною в п'ять метрів. Тіло боліло. Наче по всьому тілу б'ють молотками. Голова тріщала від вібрацій. Вуха і ніс наповнилися водою. Незважаючи на такі труднощі, потрібно було хапатися за життя з останніх сил. «Собачкою» він виплив на поверхню. Потім перевів дух і почав гребти до берега. Нарешті! Перемога для Пінгвіна. Він почав діставати колінами до дна. Повільно він повз до піску, поки хвилі били його ззаду. Діставшись піску, він ліг животом догори. Зачіска була вся в піску, Освальда це не хвилювало, а ноги омивалися хвилями Атлантичного океану...
Пінгвін пролежав так до заходу сонця, поки його не помітила поліція. Тут сили, які він збирав лежачи, стали в пригоді для того, щоб сховатися від переслідувачів.
Через тиждень з'явилися подібні заголовки новин: «Потонулий дирижабль отруїв океан». Мабуть, загіпнотизований пілот через невідчутне голодування і виснаження помер, і дирижабль пішов на дно.
***
Брюс і Джеремайя побачили, як пораненого Гордона виносять на ношах, вони стояли у дворі того самого будинку. Уже темніло, прохолодно. Минулорічне неприбране листя кружляло через вітер біля їхніх ніг. Почалася бесіда:
- Господи, за що мені ти дав такого брата-сволоту? - тихим тоном сказав Джеремайя, після цього в нього з'явилися сльози.
- Ви в цьому не винні, містере Валеска. Капітан Гордон упорається з цими пораненнями. Обов'язково... - сказав Брюс у надії заспокоїти співрозмовника.
- Він був звіром із самого дитинства... Поки я отримував хвалебні відгуки від викладачів, Джером уже вбивав щурів, кішок... собак... - було видно, що Джеремайї складно це розповідати. - Знав, що він буде вбивати, не в силах був його зупинити, хоча й не було сенсу в цьому, - після цих слів він подивився на долоню лівої руки, яка була обмотана бинтом. - Але я й не здогадувався, що він буде вбивати своїх рідних...
- Усі лиходії рано чи пізно отримують по заслугах. Будьте сильними! Поліція Готема буде старанно шукати Вашого брата за те, що він зробив з містером Гордоном!
- Ага, можна було його «старанно шукати» і після того, як він убив свого батька, а не після того, як він мало не вбив шефа поліції. Звичайно, зараз-то поліція його пошукає! Хоча який сенс його шукати, якщо він все одно втече? Так само як після вбивства своєї матері! - стиснувши зуби, обурювався Валеска.
Промова Джеремайї змусила звернути на нього увагу поліцейських. Через це він зменшив свій запал своєї промови...
- Дякую за спонсорування мого проєкту, містере Вейн, - спокійно, сором'язливо сказав Валеска.
Хлопці потиснули руки. Джеремайя пішов, а Брюс від сорому того, що довів співрозмовника, опустив очі в підлогу...
***
Джером підстрибом повернувся до Опудала і Капелюшника. Їхнім тимчасовим лігвом слугував звичайний контейнер червоного кольору у вантажному порту. Там була купа порожніх контейнерів різних кольорів, які були накладені один на одного. Вантажні кораблі стояли в порту, чекаючи завдань від керівництва. У бік берега віяв холодний весняний бриз. Волосся Джерома хоч і було жорстким, але через пориви вітру грало на вітрі.
Зайшовши всередину, Пугало помітив, що Джером був напружений. Тому залишився сидіти на підлозі. Джервіс Тетч вирішив зустріти лідера з обіймами та привітаннями в перемозі над Гордоном, у відповідь Тетч отримав сильний поштовх, сила якого змусила його відступити.
Почалася гучна розмова:
- Контейнери? Ха! Ви б ще на смітнику влаштувалися! - Валеска висміював базу хлопців.
- Але нас могли спіймати на... - розповідь Тетча перервав Джером, приклавши палець до його губ зі звуком «Ч-ч-ш»
- Мені не цікаво, зараз про інше, - Валеска замовк, чекаючи відповіді від хлопців.
Мовчання тривало близько сорока секунд. Джером увесь цей час усміхався, нахиливши голову в бік, тримаючи свої руки в кишенях.
- Про що ж? - з очікуванням істерії від Джерома запитав Джервіс Тетч.
- Ви тупорилі пси! Для чого ви сиділи тут із раціями? Усе було б набагато краще, якби ви могли приймати рішення самостійно! - Джером обурювався через те, що з дирижабля не розпорошився звеселяючий газ. Він голосно ходив по колу по підлозі контейнера.
- Ти постійно казав, щоб ми все робили за твоїм наказом! - кричачи на Джерома, сказав Тетч.
Джером повернувся обличчям до Капелюшника і підійшов до нього дуже близько. Напруга всередині контейнера наростала.
- Якщо я подав сигнал, але нічого не сказав, у будь-якому разі потрібно було діяти! - Валеска взяв за комір Тетча.
- Раптом це означало б «відступати»? - з усмішкою запитав Джервіс.
Тетч почав гіпнотизувати Джерома. Валеска вчасно заплющив очі.
Розлютившись, жбурнув Капелюшника з усієї сили вбік як ганчірку. Той витер своїм тілом підлогу, вдарившись головою об залізну стінку. Струс від голови дійшов до шиї. Після отримав постріл у ліву ногу, що почало віддавати болем, змушуючи кричати й корчитися. Контейнер почав забарвлюватися в червоний від крові, що сочилася з тіла, і всередині.
Опудало весь цей час перелякано дивився з боку в бік.
- Я сподіваюся, ти зрозумів, що з тобою буде, якщо ти будеш пускати на мене свій сморід з рота? - сказав Джером, зі злістю дивлячись на Пугало.
Пугало кивнув.
- От і чудово! - Джером усміхнувся, показавши всі передні зуби. Але його настрій у мить змінився. - Ви мені ще потрібні. Чекайте поповнень у нашій жахливій команді! А ти, - Валеска дивиться на Капелюшника, - одужуй, ми будемо йти звідси.
Джером зібрався виходити на вулицю, але помітив неповний склад своєї команди.
- До речі, де наш яйцеголовий друг? - Валеска почав поглядом шукати Пінгвіна.
- Він підняв бунт! Ми його посадили на борт! - відповідально сказав Джонатан.
- Ви його залишили живим?
- Ну... так... - зі страхом відповів Крейн.
Джером лише томно зітхнув, закотив очі. За мить дістав пістолет із кишені і з заплющеними очима почав стріляти по сторонах. Кулі прилітали в стіни, стелю, підлогу. Крейн забіг під стіл, на якому стояли різні залізні деталі, дроти, Тетч ледве доповз туди ж, залишаючи кривавий слід по підлозі.
Коли закінчилися патрони, Джером вгамувався. Хлопці залишилися неушкодженими.
- Раніше незгодних із капітаном корабля топили, а зараз їх залишають на борту. «Жорсткі покарання» зараз, - Джером із сарказмом намагався засоромити хлопців. - Одне радує: він помре на цьому дирижаблі. Можливо, ви вчинили розумно. Сувора смерть на нього чекає.
Валеска розвернувся і вийшов із контейнера.
***
Джеремайя повернувся в лабораторію. Усе виглядало як раніше. Екрани, креслення - усе залишалося як раніше, крім одного. На столі він побачив дерев'яну коробочку з папірцем, на якому було написано «відкрий ❤».
Джеремайя думав, що це подарунок від «Вейн Ентерпрайз».
- Брюсе, не варто було вибачатися, - з усмішкою на обличчі сказав Валеска.
Відкривши коробку, Джеремайя здригнувся від страшного клоуна на пружині, який виліз звідти, він усе зрозумів, але було надто пізно. Іграшка почала випускати той самий звеселяючий газ.
Джеремайя почав голосно кричати. Потім він почав гойдатися по підлозі, рвучи на собі волосся. Подивившись на руки, він побачив, що вони помітно побілішали. Він почав голосно, шалено сміятися. Зіниці забарвилися в сірий колір. Волосся набувало зеленого відтінку.
У голові він прокручував фразу брата: «У нас тече одна кров... Ти такий же псих, як і я»...
