Чжай Цзюнь, спеціальний посланник Пекіна на Близькому Сході, розпочав бурхливе турне по регіону, спрямоване на сприяння мирним переговорам між Ізраїлем і ХАМАС, хоча Пекін досі відмовляється засуджувати чи навіть називати палестинське войовниче угруповання в будь-якій своїй заяві.
Чжай відвідав Катар і взяв участь у мирному саміті в Єгипті, закликаючи до припинення вогню, гуманітарного доступу до Гази та підтверджуючи Китаєм рішення про створення двох держав. Неясно, чи відвідає він Ізраїль, оскільки Пекін не надав жодних подробиць поїздки. Але посередництво в мирі — є важким завданням, особливо для країни з невеликим досвідом чи знаннями в такому довготривалому, нерозв’язному конфлікті, оскільки, цей регіон глибоко розділений, йому бракує значущої політичної присутності і безпеки.
Небагато експертів із Близького Сходу чи знайомих із ним очікують, що поїздка Чжая призведе до можливо конкретних результатів у миротворчій діяльності. Натомість, вони розглядають це, як шанс для Китаю — ще більше змінити глобальний баланс сил на свою користь у міру загострення стратегічної конкуренції зі США.
Експерти кажуть, що Пекін прагне використати дипломатичну місію, щоб зміцнити свою позицію лідера арабського світу та Глобального Півдня, який протягом тривалого часу симпатизував палестинській справі та був незадоволений світовим порядком під керівництвом Америки.
«Китай прагне зіграти дипломатичну роль, закликаючи до спокою та деескалації та, водночас, демонструючи рішучу підтримку Палестині», – сказав Санам Вакіл, директор програми Близького Сходу та Північної Африки Chatham House. — «Це слід розглядати якось кон’юнктурно. Китай не має великого досвіду в успішних спробах бути нейтральним посередником конфліктах. Тому найбільше, що може зробити Китай — це запропонувати символічну дипломатичну підтримку».
Джонатан Фултон, старший науковий співробітник Атлантичної ради з Абу-Дабі, заявив, що місія Чжая полягатиме в тому, щоб «продемонструвати солідарність Китаю з арабськими справами» та просувати «інше бачення регіону, ніж бачення США».
«Китай хоче, щоб його сприймали як активну, відповідальну велику державу, але він насправді не має такої глибини участі в регіоні, яка призвела б до провідної позиції», – додав Джонатан Фултон.
«Послаблення західного порядку»
Спіральна криза розширює прірву в глобальному геополітичному ландшафті – розкол, який уже загострився жорстоким вторгненням Росії в Україну.
За кілька годин до того, як Байден приземлився в Ізраїлі, щоб продемонструвати солідарність із найближчим союзником Америки на Близькому Сході, китайський лідер Сі Цзіньпін прийняв у Пекіні свого «старого друга» Володимира Путіна та привітав поглиблення політичної довіри між їхніми країнами. Двоє автократів провели детальні дискусії щодо конфліктів на Близькому Сході та в Україні, а до того ж, Путін назвав їх «спільними загрозами», які зблизили Росію та Китай.
«Після війни в Україні — це вирівнювання стає все більш очевидним. Ми могли б назвати це віссю, яка розроблена для стратегічного узгодження проти США і їх інтересів в усьому світі», – сказав Вакіл з Chatham House. — «Ви також можете включити Іран у ці відносини. Вони мають широку мету послабити західний порядок, і це тактично діє в регіоні».
Ця тактична побудова вже відпрацьовується на місцях. Одна з перших зустрічей китайського посла, після приземлення на Близькому Сході, була з російським колегою.
«Китай і Росія поділяють однакову позицію щодо палестинського питання», — сказав Чжай Михайлу Богданову, спеціальному представнику Путіна на Близькому Сході та Африці, у Катарі в четвер.
Позиція Пекіна та Москви різко контрастує з позицією Вашингтона, який підтримав Ізраїль і направив дві авіаносні ударні групи, щоб стримати інших регіональних гравців від приєднання до конфлікту. Китай, який присягнувся підходити з «нульовою терпимістю» до ісламістських бойовиків, масово затримуючи етнічних уйгурів у своєму крайньому західному регіоні Сіньцзян, прямо не засудив ХАМАС за його терористичні атаки на Ізраїль – так само як і Росія, яка мала власну історію придушення політичного ісламу, в межах своїх кордонів. Але обидва голосно критикували Ізраїль за його реакцію на напади ХАМАС.
Міністр закордонних справ Китаю звинуватив Ізраїль у «виході за рамки самооборони», тоді як російський представник в ООН порівняв безжальний обстріл Ізраїлем підконтрольної ХАМАС Гази зі жорстокою блокадою Ленінграда, під час Другої світової війни.
«Зараз існує величезна різниця між американським підходом і позицією Китаю та Росії», — сказав Лі Мінцзян, доцент кафедри міжнародних відносин Сінгапурського технологічного університету Наньян. — «Російські та китайські державні ЗМІ вже звинуватили політику США в ескалації конфлікту, і в міру погіршення ситуації в Газі, Пекін і Москва стануть ще більш критичними щодо підходу США.»
Пропалестинська позиція
Пропалестинська позиція Китаю бере свій початок десятиліття тому і ґрунтується на революційній ідеології. В епоху Мао Цзедуна, засновника комуністичного Китаю, Пекін озброював і навчав палестинські групи бойовиків у рамках підтримки національно-визвольних рухів під час холодної війни.
Проте, після реформи країни та відкриття, після смерті Мао в 1976 році, Китай прийняв більш прагматичну зовнішню політику. Незважаючи на те, що Пекін продовжував пропонувати політичну підтримку палестинській справі і став однією з перших країн, які визнали Палестину як суверенну державу в 1988 році, Пекін також привернув увагу до Ізраїлю та встановив офіційні дипломатичні відносини з єврейською державою в 1992 році. За останнє десятиліття, китайські інвестиції та торгівля з Ізраїлем стрімко зросли, особливо в технологічному секторі. У 2017 році прем’єр-міністр Ізраїлю, Біньямін Нетаньяху, назвав свою країну та Китай «шлюбом, укладеним на небесах».
Проте, протягом усього економічного співробітництва, Китай політично підтримував палестинців, голосуючи за них і проти Ізраїлю в ООН щоразу, коли спалахували конфлікти. Частково це пов’язано з прагматичними інтересами. Приблизно половина імпорту нафти Китаєм надходить з арабських країн, які також мають понад 20 голосів в ООН, що потенційно може бути корисним для Пекіна, коли справа стосується таких питань, як захист його ставлення до уйгурів.
«Погляд Китаю на Близький Схід полягає в тому, що Ізраїль ніколи не відокремиться від США, а це означає, що критичне ставлення до Ізраїлю — це прихильність великого блоку арабських країн», — сказав Фултон з Atlantic Council.
Роль посередника
Китай не вперше висловлює зацікавленість у врегулюванні ізраїльсько-палестинського конфлікту. Прагнення Пекіна бути посередником почалися ще в 2000-х роках, але залишалися переважно символічними. Китай дійсно висунув кілька нечітких пропозицій і запросив політично незначних палестинських та ізраїльських діячів на переговори в Пекіні, але ці зусилля нікуди не привели.
Цього разу експерти не очікують, що результат буде суттєво іншим, незважаючи на недавній успіх Китаю в посередництві щодо зближення між такими конкурентами як Іран і Саудівська Аравія. Хоча участь Китаю в Близькому Сході зросла, його інтереси там залишаються, в першу чергу, економічними, а його відносини з регіональними гравцями переважно транзакційними, важають експерти.
«Пекін має невеликі важелі впливу на ХАМАС і має обмежену історичну участь в арабо-ізраїльському конфлікті. Дистанціювавшись від Ізраїлю, після терористичної атаки, Пекін ще більше підірвав свій вплив у Тель-Авіві», – сказав Чжао Тун, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир.
Залишається також побачити, чи захоче і чи зможе Китай використати свої тісні відносини з Іраном, який фінансує та озброює ХАМАС і ліванську войовничу групу Хезболла, щоб деескалувати війну та запобігти її переростанню в більш широкий конфлікт.
«Я вважаю, що Китай, безумовно, змушує Тегеран проявляти стриманість», — сказав Вакіл із Chatham House. — « А ранці мають намір проявляти стриманість, якщо ситуація не вийде з-під контролю. Я не думаю, що Іран хоче брати участь у ширшому регіональному конфлікті – тому їхні інтереси збігаються. Але хоча арабські країни можуть тепло зустріти Чжая, мало хто сприйме мирні пропозиції Пекіна серйозно.»
«Я не думаю, що країни Близького Сходу розраховують на те, що Китай прийде та побудує дипломатичний процес (для встановлення миру). Вони усвідомлюють обмеження того, що може пропонувати Китай», — додала вона. — «Я вважаю, що Китай дуже мало може зробити, окрім спроби продемонструвати дипломатію. У Китаю немає можливості врегулювати або деескалувати цей конфлікт».
Джерело — CNN
