Спів не закінчувався,
Очікуючи медового ранку
В осліплюючій дощовій аурі
Такого простого топоту
По плитках карикатури та гірського мистецтва,
У промоклій одежі, очікуючи нової днини жовтневого ранку.
Спів не закінчувався,
Очікуючи медового ранку
В осліплюючій дощовій аурі
Такого простого топоту
По плитках карикатури та гірського мистецтва,
У промоклій одежі, очікуючи нової днини жовтневого ранку.
Любов розтане під гірськими дорогами, а млини й пасовища вдихнуть пахощі майбутнього, що були поверхами зведені, в очікуванні поглядів, на світлі вітрини.
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.