Я все думаю про темні ночі
Коли ми з тобою були двоє.
Твій подих тихий та прямий,
Запамятав його таким.
Секрети наші потойбічні
Лише для нас, лише у тиші.
Откровення ці в мені і досі,
Визивають крик безодні.
Вже тебе, я не почую
Ні секрета, ні скорботи.
Мене це тихо підмовляє,
Нащо жить в такій морокі.
Кожен день неначе спогад,
Тих днів що були одинокі,
Тих днів повних алкоголя,
Кожен день неначе спогад…
Більшість віршів я пишу під гнітом емоційної смерті та спустошення, я намагаюсь виділяти прекрасне з мулу відчаю, та це вдається вкрай важко. Мрію мати натхнення на писемництво навіть коли відчуваю радість та щастя.
