Друкарня від WE.UA

Стара магія

@irina_virna

Одного разу ти сказав мені,

що я тебе приворожила.

Але за законами будь-якої магії

потрібна за це жертва.

І твої такі яскраво-блакитні очі

з часом вкрилися цвіллю.

А в мої коси поступово

вплелись нитки сивини.

Після цього раптово я замислилась:

чи насправді приворожила тебе саме я?

Можливо, моя жертва віддана після того,

як приворожив мене ти?

Як діє ця стара магія:

"плюс" на "плюс" чи "мінус" на "мінус"?

Чи такі привороти взаємовиключають

жертви обох...

або навпаки...

27.10.2024

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ірина Вірна
Ірина Вірна@irina_virna

39Довгочити
375Перегляди
5Підписники
На Друкарні з 14 червня 2025

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Ліричний патріотизм Наталії Дацишин

    Дацишин Наталія Володимирівна, українка, народилася 11 липня 1990 року у мальовничому селі Журавлівка, Вінницької області, Тульчинського району.Ще у початкових класах полюбила мову й літературу, вчила та декламувала вірші, писала твори звеликим задоволенням.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Реквієм | цикл “абразія“

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Ліричний патріотизм Наталії Дацишин

    Дацишин Наталія Володимирівна, українка, народилася 11 липня 1990 року у мальовничому селі Журавлівка, Вінницької області, Тульчинського району.Ще у початкових класах полюбила мову й літературу, вчила та декламувала вірші, писала твори звеликим задоволенням.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Реквієм | цикл “абразія“

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія