Добрий вечір або добридень, дорогі гості та читачі. Сьогодні я, рупор, розповім про те, чому ми боїмось жити…
Окрема особистість у цивілізованому світі має право порядкувати вистраждану поколіннями приголомшливу свободу вибору, але цим правом нехтує, бо чипляється за цінності минулих поколінь.
Покоління “Z” є першим поколінням, яке боїться життєвих ситуацій. Світ знаходиться на вершині прогресу, але лише технологічного. Натомість розвиток взаємин між людьми занепав та продовжує котитись до низу. Знову у цьому всьому винні наші інтернети та нові стандарти. Ми боїмось програти, бо думаємо що ставки високі. Проте єдина втрата людини — лише життя.
Більшість людей на планеті залежить від думки оточуюючих, це не є дуже погано. Погано є те, що свою думку тепер може висловити кожна людина, у всесвітню павутину, та має великі шанси бути почутою. Так як роблю я. Ну але я ж це роблю, навідміну від їдких мешканців соцмереж — заради доброї справи (ну і для марнославства).
Для того щоб тебе прийняли у твоєму середовищі ти повинен виправдовувати очікування спільноти: це дресс код, спілкування, дії або навички. Формальностей зараз мало, та і говорити зараз можна все що захочеш, вдягатись також. Проте люди чипляються за цінності, які їй були нав’язані або продиктовані.
Ми маємо повну свободу вибору та право поводитись так, як ми хочемо (поки наше право не перетинажться з правом іншої людини). Це нас спантеличує до такої степені, що ми цим не користуємось. Страх користуватись цим правом, який особисто у мене є найбільшим, спантеличує нас. Тому що ми не можемо не чиплятись за авторитети та взяти відповідальність за своє життя.
Так простіше, а тому ми вибираємо шлях найменшого спротиву. Кому потрібен головний біль та втрата апетиту після непорозумінь із близькими… Ех, доведеться: психоаналітики говорять, що придушення бажань та потягів гнітить та негативно впливає на людину. Ми порівнюємо себе з життям сім’ї, думаємо про те як відреагує сусідка (хоча для цього мені ці думки, не знаю), з цінностями друзів та групи у якій ми перебуваємо.
Чуюючи лише відгомін власного бажання та нутра, які прагнуть нас спонукати до того що хоче наше “Я”, ми продовжуємо відганяти їх, проживаючи так, як легше та без конфліктів.
Те, чого ми хочемо досягнути може бути у нас закладене з дитинства, або обставинами, або дурними словечками та фразами. Якщо комусь не хотілось продати корову для того щоб влаштувати доньку туди, куди вона хотіла. Дітям з дитинства починають говорити та питати про майбутнє і виховути якісь далекосяжні задатки… дайте їй конструктор…
Сучасна людина перебуває під тиском з всіх сторін: оточення, суспільство, інтернет, мода, тренди, особисті бажання і це все потрібно вгамовувати та з цим жити. А ще, чорт забирай, не програти, досягти успіху, створити сім’ю та ходити до церкви. Нагадую, незалежність особистості у цивілізованих країнах зараз на піку. Бажано ще “працювати за столом”, ха-ха-ха…
За допомогою своєї творчості я хочу донести, та ділитись переживаннями. Всі мої дописи написані на основі власного досвіду, екзаменування власних думок та перетравленням якоїсь нагромадженої інформації. Чипляючись за консервативні та старі цінності та думку оточуючих людина перестає чути власну думку та є заручником обставин через свою природу. Нічого соромитись особистості, лише сором законодавцям. Проти природи не попреш, а як захочеш — то згинеш. Друзі, давайте мріяти та виконувати. Не боятись та брати відповідальність.
peace
TG: https://t.me/anthonycloud78
YT: https://www.youtube.com/@anthonycloud33
THREADS: https://www.threads.com/@anthonycloudd
