jinikamin
jinikamin

мистецтво створює несказанне

свято в траурі

перші місячні без тебе,
і живіт вже не болить.
вже не треба твої руки,
і тепло що з них тече.

більше не потрібен спокій,
і твоє сильне плече.

більше я не потребую ні любові, ні добра.
відтепер я тут сама.
ну, а ти більше не значиш у моїх очах нічого.
все дивлюся й не розумію,
а від чого пахло болем?

перші місячні без тебе - це як свято в траурі,
слава богу, не вагітна, та як пташка у прибої.

ОповіданняПоезіяВіршіКоханняУкраїнська Поезія
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
jinikamin
jinikamin@jinikamin

мистецтво створює несказанне

38Прочитань
0Автори
1Читачі
Підтримати
На Друкарні з 4 вересня

Більше від автора

Вам також сподобається

Коментарі (3)

Кі
Комодори і Вори@Komodory_i_Vory

Твої вірші викликають неоднозначні емоції та змушують замислитися. По-моєму це є ознака справжньої поезії, а не аґитки в віршах чи набору слів ні про що.

Вони наївні але глибокі, не в розмір та не в риму, але в гармонії.

Организм жінки це є незбагненна загадка Всесвіту, оскільки він не тільки її.

Тому в реалі подібних ситуацій допускати не треба: “слава богу, не вагітна” означає, що секс був випадковим, без засобів контрацепції, що є, погодься, повною ідиотією.

Мушу сказати від імені ненароджених дітей, що аборт це вбивство, жінка-дітовбивця не має права називатися жінкою. В крайньому разі доведеться виносити дитину і ввідати її на всиновлення.

PS

Я вважаю, що суспільство має забезпечувати комфортні умови вагітним і матерям незалежно від віку, шлюбу і т.п. Себто вагітність, навіть рання не має означати Кінець Світу, оскільки кожна людина, як матір так й дитина є найвищою соціальною цінністю в Україні (ст 3 Конституції).

Недавно з’ясував, що це називається “антиабортний фемінизм”.

Вам також сподобається