Вітаю всіх! Це перший пост який я пишу на цій платформі, тому буду старатись! Мене звати ( тобто псевдонім який я буду використовувати) Лана Фріц, і я планую стати письменницею. На жаль через мою лінь та невпевненість я ще нічого тямучого не написала, але мені здається що вести блог на цій платформі є хорошим початком цієї стежки. Якщо я не залінюсь то буду писати пости щотижнево - вам україномовний контент, а мені звичка читати книгу на тиждень. Тож почнімо обговорення книги “Тарас Бульба”!
Автор
Почнімо з автора? Микола Гоголь - народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в Україні. Це один з митців яких в нас доволі успішно намагається забрати росія. Бачте, у зірки нашого сьогоднішнього блогу були амбіції - він хотів стати великим та популярним автором. Але на той час в Україні це було неможливо через самі знаєте кого. Тому в не дуже довго думаючи він переїхав у Санкт-Петербург, де й почався його шлях як письменника. Проте Україну як-не-як не забував. Доказ цьому є той самий “Тарас Бульба” в якому йдеться про українських козаків. Проте тоді московська пропаганда була в силі як ніколи, й Гоголя заставили трішки переписати кінцівку, про яку ми ще поговоримо у спойлерній частині обговору. Цікавий факт: у нашого Миколи є аніме-версія ( правда там його звати Ніколай і він найкращий друг достоєвського…). Ще один цікавий факт : Тарас Шевченко та Микола Гоголь жили в один період часу. Наш автор 1809-1852 а Тарас Григорович 1814-1861. Тож Гоголь помер у 43 роки, доволі підозрілою смертю для деяких. Річ у тому, що автор страждав від летаргічного сну ( це хворобливий стан, схожий на сон. При ньому у пацієнта може бути низький пульс і т.д.) і боявся що його поховають живцем. З рештою при ексгумації виявили що череп похилений ( що стається доволі часто) і чутки почали робити те що вони можуть найкраще - розповсюджуватись. Ніби Миколу поховали живцем. Правда це чи ні нам не дізнатись, тому будемо припускати що чоловік просто помер. Тож понаписавши книжок, на жаль, російською. Насправді це проблема тому що я не можу оцінити стиль написання автора, адже я читала українську версію, себто переклад. Тому за стиль написання я буду хвалити Василя Шкляра, а не Гоголя. Оригінал якщо я й прочитаю, то не скоро точно. Мені здається Микола Гоголь є прекрасним прикладом русифікованого українця, і того як НЕ треба робити. Того як багато українців, білорусів, сакартвелі ( щиро перепрошую якщо не правильно написала, мені так сказав чат gpt) НЕ мали робити впродовж цих 33 роки незалежності - піддаватися, потакати росії. Ось така історія, малята. А тепер пропоную перейти до “ Тараса Бульби”.
!Без спойлерів!
Час моєї рубрики - для тих хто ще не читав, та хоче!
Про що там ( приблизно)?
Історія знайомить нас з ( о яке диво!) Тарасом Бульбою а також двома його синами та жінкою. Чоловіки відправляються на Запорізьку Січ, де їх чекає багато пригод як козаків. Вони битимуться, питимуть та будуть ставати на шлях справжніх воїнів
Чи варто читати цей твір?
Так! Це цікава й навіть трішки жорстока історія. Вам підійде ця книжка якщо ви любите козаків або історію України. Також хороший варіант для тих хто не любить багато читати - там всього лиш 135 сторінок роботи. Ну й в взагалі будь-яких випадках крім тих, в яких вона вам не сподобається.
!спойлерна частина!
Ух ну що-о. В обговорах часто коротко переказують сюжет твору, але якщо ви дійшли до спойлерної частини то 99,9% що вже прочитали твір, тому в цьому немає сенсу на мою думку. Тому переходимо зразу до кінцівки, про яку я обіцяла поговорити. Я думаю багато хто знає що початкова версія “ Тараса Бульби” була більш проукраїнська, що не сподобалося московській імперії і вони добровільно-примусово попросили Гоголя її переписати. Думаю очевидно що переписування обурливе для нас зараз після 2014 і особливо після 2022, не має логіки та має виключно пропогандиські наміри. Але на щастя, початкову кінцівку не спалили як другий том “Мертвих душ” тому у мене була можливість прочитати цю версію. Кінцівка мене засмутила тим фактом що матір хлопців залишилась одна. Так цікаво, тому що у книзі показують доволі антифеміністичне середовище: єдина жінка яку нам показують повністю слухає чоловіка, постійно готує, прибирає та й взагалі “справжня стереотипна жінка”. Проте як це показують та описують - тобі стає жаль жінку. І мені справді в кінці стало дуже сумно - її чоловік й два сини, яких вона так любила померли. Не кажучи вже про те що молодшого сина убив його батько.
А ще смерть Остапа. Хоча й цей момент описали приблизно так само, як його б описала я ( а це означає недостатньо жорстоко та проникливо) всеодно це один з моїх найулюбленіших моментів книги. Після цього мені стало дуже цікаво - а чи змогла б я витримати тортури так гордо, вперто як він?
Ну а я, надіюсь, ніколи не дізнаюсь. До речі, ось моє оцінювання твору.
Оцінювання
Написання: 9/10
Сюжет: 8/10
Персонажі: 7/10
Загалом: 8/10
А що ви думаєте про “ Тараса Бульбу”? Напишіть в коментарях! Також дайте знати хотіли що я б могла додати до обговору. Ну а це моя думка на твір Миколи Гоголя “Тарас Бульба”. До можливої зустрічі!
